Реферат історія туризму

метки: Розвиток, Історія, Світового, Подорожа, Подорожі, Подорожували, Організував, Вільного

Вступ

Туризм — з одного боку є явищем молодим, оскільки сучасних ознак набув після ІІ світової війни. Однак, історія туристичних мандрівок бере початок ще з стародавніх часів.

На сьогоднішній день історією виникнення та розвитку туристичних подорожей займається і

Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допоміжні історичні дисципліни:

Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з

Всю історію розвитку туризму можна розділити

Перший — з найдавніших часів до кінця 18 ст. — це початковий етап розвитку туризму.

Другий — кінець 18ст. — початок 20 ст. — етап становлення організованого туризму.(1841-1914)

Третій — з початку 20 ст. до 1945 року — формування індустрії туризму.(1914-1945)

Четвертий —

1. Перший етап розвитку туризму

Цілком очевидно, що попе

— потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;

— людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти ха рчування, яких багато у водоймах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання: пошуки їжі та втечі від небезпек. Залишки первісних людей (Homo erectus) знайдені в Західній Європі, Африці, Китаї, що свідчить про здатність первісних людей подорожувати на значні відстані без будь-яких засобів переміщення.

Жител і Океанїї. Серед перших були й подорожі по Океанії. Маленькі людські коноє, не більше 40 футів довжиною, використовувались для подорожей з Південно-Східної Азії через Мікронезію і Тихий океан до островів Туамоту. В500 р. до. н. е. Полінезійці подорожували до Гавай на відстань більше 2000 миль. Орієнтувались за сонцем та зірками, хмарами та птахами. Загадкою до сьогоднішніх днів є поповнення запасів питної води та їжі.

Історія туризму — Туризм — и — Каталог статей ...

... його основі був утворений Кримський гірський клуб, на зборах якого вибрано правління з 15 чоловік. Таким чином в кінці XIX - початку ... сприятливим для людей із захворюваннями ... «Країни щасливих», яка знаходилася далі ... виник «Кружок любителів природи, гірського спорту і кримських гір», що багато зробив для розвитку туризму і подорожей. 25 січня 1890 р. на ...

Жителі Середземноморських країн.

Ще в Старому завіті

З ціллю вивчення нових територій відправлялись у далекі подорожі давньогрецькі вчен і(Геродот, 5 ст. до. н. е.) та дослідники інших країн. Починаючи з 776 р. до. н. е. щорічно на Олімпійські ігри збирались тисячі любителів спорту та прихильники мистецтв не лише з Еллади, але й інших Середземноморських країн. Саме у цей період споруджують спеціальні великі будинки де могли б розміститись та відпочити атлети та глядачі.

Давній Рим.

Ще у І ст. до н. е. в Римській імперії виникли державні постоялі двори, що знаходились на відстані 1 дня їзди верхи. Вони знаходились в містах на головних дорогах, по яких їздили кур’ єри та службовці з Риму до Малої Азії і Галії.

За часів правління

Однак , занепад Римської імперії (І ст. н. е..) супроводжувався й занепадом туризму. Кількість багатих подорожуючих зменшилась, дороги зруйнувались, країна почала наповнюватись бандитами, грабіжниками, що унеможливило можливість подорожувати. Протягом наступних століть аж до середини 15 ст. головним видом подорожей було паломництво європейців, що подорожували по святих місцях континенту.

У результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, (винахід грошей фінікійцями та розвиток торгівлі, що розпочався у 4-му тис. до н. е., можна вважати початком сучасної ери подорожей. Фракійці, також, винайшли писемність та колесо, таму їх можна вважати родоначальниками туристичного бізнесу.), розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

— Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова).

Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

— Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Основні потоки паломників йшли з Європи до святої землі (Єрусалим).

Виконання віруючими релігійних призначень (поширення своєї релігії), прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування).

Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров’я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

Розвиток туризму в європейських країнах

... -географічні передумови розвитку туризму в Європейських країнах Ліси Європи Ліси в Європі охоплюють площу в 1051 млн. ... Світовий раду з туризму і подорожам зазначив такі характеристики сучасного туризму: це велика індустрія ... також Іспанія, Італія, Швейцарія, Австрія, Великобританія, Чехія, Угорщина, Португалія, Греція. А в ... в більшості країн скорочується, а великі новобудови 50 Ї 70 - х років були ...

— Розвиток культури і мистецтва — скульптури, архітектури, живопису. З‘ являються шедеври, які прагнуть побачити багато людей. Природно, що з’явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомлнння зі звичаями, культурою та визначними пам’ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови. Так, дворянська молодь подорожувала з метою вичення іноземні мови, ознайомитися з культурою інших народів та навчитись гарних мане. Дворян можна було побачити у Амстердамі — екологічній столиці світу, у Версалі. Із закінченням середніх віків в епоху ренесансу стають популярними «гранд тури», які були завершальними у курсі виховання та освіти молодого дворянства, що міг тривати декілька років. Молоде дворянство вирушало з Індії, Німеччини…( Лондон — Париж — Мілан )

Пізнання людиною природи

— Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого

Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням водних транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі п

Незважаючи на розвиток окремих напрямів туризму, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності.

2. Другий етап (кінець 18 — початок 20 ст. — 1914 р.)

Кінець 18 —

В Європі прокладають мережу залізниць. Між старим та новим світом здійснюють пасажирські перевезення на пароплавах. Значно зростають пасажиропотоки, що сприяє розвитку туризму.

Із збільшенням кількості подорожуючих виникає необхідність спорудження засобів розміщення(готелів).

1 готель відкрито у знаменитому курорті Баден-Баден, згодом у Швейцарії. Готелі були надзвичайно вишукані та дорогі. З ‘ являється на туристичному ринку французька Рів‘ єра. Подорожуючими даного періоду переважно були представники аристократії, нового дворянства та військові високо посадовці (офіцери).

Розвиток туризму характеризується також появою перших туристичних організацій. 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму. Саме тоді Томас Кук здійснив організовану туристичну подорож в історії туризму для великої кількості людей (до цього туристи подорожували самостійно).

У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для 570 членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру та екскурсію. Головною атракцією був сам потяг. Т. Кук переслідував соціальні, а не комерційні цілі. Він перший створив тур продукт. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансово вигідний вид діяльності. Загалом поїздка була настільки вдалою, що у 1845р. Т. Кук організував поїздку до Ліверпулю, а у 1847 р. організував перше туристичне агентство, яке розповсюджувало путівки не мише в Англії,а й за її межами. У 1863р. Кук організував велику подорож англійців до Швейцарії, а у 1868р. — у Північну Америку. Впродовж наступних 20 років в Англії з’являються нові туристичні бюро. Аналогічні фірми у цей час також починають з’являтись у інших Європейських країнах. У 1860 р. у США діяло вже понад 30 тис. миль залізниць. У 1885р. в Англії функціонувало біля 30 миль залізниць. Загалом залізничний транспорт розвивається у багатьох країнах Америки, Європи, Азії. З’являється новий вид транспорту — автомобільний.

Міжнародними центрами туризму стають Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія., Ефективність роботи туристичних бюро суттєво зросла з розвитком реклами і засобів зв’

Отож, 1841 рік вважається початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

— розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з’явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації, відбувається перехід від сільськогосподарського способу виробництва до фабричного, що призводить до розмежування робочого та вільного часу.);

— розвиток процесу урбанізації;

— туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були: аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

— створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

— поява вихідних днів тижня та відпусток (у Німеччині поява перших відпусток датується1873р.);

— створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі;

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

3. ІІІ етап розвитку туризму. (з1914р. до 1945р.)

туризм історія розвиток

Даний етап пов’

В міжвоєнний період відбулась подія, яка змінила напрям розвитку туризму: до 30-х рр.. у Європі та й у світі загалом туризм був обмеженим явищем та носив елітарний характер тому для подальшого його розвитку мала відбутись переорієнтація на інші категорії населення. Отож, у 1935р. Дуттвайлер, звернув увагу на пересічних громадян та безпосередньо розпочав розробку туристичних подорожей та екскурсій для даної категорії. Виник так званий народний туризм — масові дешеві поїздки, що становили основний турпродукт. За перший рік існування народний туризм мав значний успіх і було організовано 53648 поїздок.

Відбувається становлення соціального туризму метою якого є не прибутки від реалізації поїздок, а повноцінний відпочинок громадян країни. Тягар оплати турпоїздки ж на себе повністю, або частково перебирає країна. Вперше соціальний туризм, як державна доктрина, був запропонований у фашистській Німеччині.

У 1933р. був заснований імперський комітет по туризму, який підпорядковувався міністру народної посвіти і пропаганди, ідеологію якого формував Гітлер.

Характерними

— існування туризму, як галузі економіки;

— швидке формування туристичної індустрія;

— поява державних та міжнародних туристичних організацій, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

— розширення географії туристичних подорожей.

4. Четвертий етап

ІІ Світова війна пара

В ажливим показником завершення процесу формування масового туризму є інтенсивність туризму у тій чи іншій країні. Інтенсивність туризму показує, яка частина населення країни щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку і розраховується як процентне співвідношення між кількістю туристів та загальною кількістю населення країни, або до частини населення старше 14 років. Якщо інтенсивність туризму перевищує 50%, то можна говорити про сформований масовий туризм.

На початку 60-х р. туризм став міжнародною індустрією, про що свідчать дані

Наприкінці ХХ ст.. зростає попит на туристичні послуги серед людей середнього та нижче середнього рівня статку. До цього періоду належить створення транснаціональних компаній.

Табл.. № 1.

Роки	Туристичні прибуття в млн. ч.	Туристичні доходи в млрд. дол.
1950	25.3	2.1
1960	69.3	6.9.
1965	112.9	11,6
1970	165,8	17,9
1975	222,3	40,7
1980	278,2	106,5
1981	278,6	108,8
1982	277,1	103,0
1983	282,1	102,5
1984	306,9	112,9
1985	320,2	120,5
1986	330,5	145,9
1987	359,8	180,3
1988	385,5	209,2
1989	410,2	229,2
1990	441,0	271,9
1991	443,9	285,8
1992	481,4	328,6
1993	494,1	335,3
1994	519,5	365,6
1995	531,1	410,8
1996	569,6	446,0
1997	592,5	451,0
1998	611,6	448,6
1999	634,1	459,7
2000	680,6	476,4
2001	680,4	464,4
2002	700,4	482,3
2003	689,7	527,2
2004	763,2	633,0
2005	802,0	678,0
2006	842,0	785,0

Туристичні прибуття облікуються на кордоні під час переїздів, або у місцях зупинок.

Міжнародний туризм на сьогодні перетворився на потужну світову галузь. Так у 2005р. прибутки від туризму становили 10.6% ВВП, зайнятість у даній галузі становить 100 млн. осіб, що обслуговують приблизно півмільярда людей на рік, вкладено у розвиток туризму 9.6% інвестицій.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка більш як 125 країн світу.

Прогноз міжнародного туризму до 2020р:

• у 2010р.

— 2020 — 1млрд.560млн. туристичних прибутків. На Європу буде припадати 50 %.

До 2020р. ВТО прогнозує зміну, У структурі виїзного туризму у Європі зменшується частка Америки, Щодо внутрішнього туризму, то його дані у десятки разів перевищують показники міжнародного.

10 країн по к-сті прибут

1) Франція — 76; 2) Іспанія — 55.6; 3) США — 49.4; 4) Китай — 46.8;

5) Італія — 36.5;

8) Німеччина -21.5;

10 к раїн по к-сті постачальників туристів

1) Німеччина (до 2020р- 160 млн., кожна десята міжнародна поїздка у світі належить німцю, з них 90% у Європейському регіоні); 2) США; 3) Велика Британія; 4) Японія; 5) Франція, 6) Італія; 7) Нідерланди; 8) Канада; 9) Росія; 10) Китай.

10 країн по к-сті за доходами (млрд..дол.)

1) США — 81.7;

4) ІТАЛІЯ — 35.4; 5) Великобританія — 30.4; 6) Китай — 29.3;

7) Німеччина — 22.2; 8) Туреччина — 18.2; 9) Австрія — 15.5;

10) Австралія — 14.9.

Отож, 4 етап розвитку туризму характеризується такими рисами:

— значне зростання добробуту населення;

— збільшення частки вільного часу;

— на державному рівні встановлені обов’язкові оплачувані відпустки для працюючих;

— активно функціонує та розвивається туристична індустрія,як самостійна складова сфери послуг;

— туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

— створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації;

— туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

— туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.