>КУРСОВАЯ РОБОТА
з дисципліни: Громадянське право РК
на задану тему: Захист права власності та інших речових прав
Зміст
Запровадження
Глава I. Система цивільно-правових засобів захисту права власності та інших речових прав
Глава II. Позов про витребування майна з незаконного володіння
Глава III. Позов про визнання права власності
Укладання
Список використаної літератури
Запровадження
Найбільш значимий спектр відносин, врегульованих цивільним правом, — взаємини щодо майна, у тому числі речей. Але нормальний цивільний оборот передбачає як визнання за суб’єктами певних цивільних, зокрема майнових, прав, а й забезпечення їх надійної правового захисту. Це означає, що з власника повинно бути ніяких перешкод здобуття права він у його вільному розсуду, обмеженому лише законом або договором, міг володіти, користуватися й розпоряджатися речами.
Ставлення до власності одна із основних принципів суспільства,вставшего на шлях розвитку ринкової економіки.
Власність є ставлення між власником речі й її власником, серед тих, кому річ є своєї, і тих, кому вона є чужій. Ставлення власника речі як зі своєю формує ставлення між власником і всіма іншими особами щодо цієї речі.
Саме цей бік власності регулюється правом, саме цей показник оформляється як право власності на річ. Право власника можна сформулювати, як використання речі з власної волі і у своїх інтересах. Охорона власності становить найважливіше завдання будь-якої правової системи. Актуальність цього питання викликана дедалі ширшим зверненням у Конституційний судові органи громадян, і юридичних по захист своїх цивільних правий і зрослим кількістю позовів, вкладених у захист права власності.
Глава I. Система цивільно-правових засобів захисту права власності та інших речових прав
Ведучи мову про цивільно-правової охороні власності, треба сказати, що у науці прийнято розуміти їх у широкому і вузькому значенні.Гражданско-правовая охорона власності у сенсі – це сукупність всіх засобів і коштів, передбачених нормами громадянського права, що забезпечують нормальне і безперешкодний розвиток економічних відносин суспільства. У широкому значенні захист права власності та інших речових прав як захисту прав власника чи володаря речового права здійснюється всіма тими способами, як і захист всіх суб’єктивних цивільних прав. Право власності й інша речове право, як які стосуються суб’єктивним цивільним правам, захищаються цивільне право нарівні з усіма суб’єктивними цивільними правами і підлягають цивільно-правовим принципам захисту цивільних прав, правилам визначення меж і національних кордонів захисту, здійснення права право на захист як самостійного суб’єктивного громадянського права. Під охороною відносин власності у вузькому значенні, чи його захистом, розуміється сукупність лише про тих способів, засобів і передбачені законами заходів, спрямованих На оновлення чи визнання цих правий і захист інтересів за її порушенні.
Право спільної власності. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
... року, відкриття входить в перелік охоронюваних об’єктів інтелектуальної власності і лише в двох його статтях розкриваються поняття і право на наукове відкриття ... і захисту інтелектуальної власності в Україні є низка спеціальних законів: від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на ... розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її ...
Заходи захисту права власності та інших речових прав, перелічені в гол. 15 ДК «Захист права власності та інших речових прав», дуже неоднорідні за своїм характером і дії, і усі ці заходи підлягають застосуванню при захисту інших, ніж право власності речових прав. Так було в ст. ст. 259-264 дається перелік заходів для захисту права власності, до яких належать: визнання права власності, витребовування майна з незаконного володіння, відшкодування збитків при повернення майна з володіння, захист права власності від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння, і навіть конкретизується механізм застосування цих заходів.
Залежно від характеру порушень права власності та змісту наданої захисту у цивільному праві використовуються різні способи і кошти, щоб забезпечити інтереси власника. У юридичної літературі висловлюються різні судження в питанні про класифікації цих способів. Найбільш вірною й повної представляється класифікація, через яку виділяються чотири групи способів:
- вещно-правовие;
- зобов’язально-правові;
- не що стосуються ні звещно-правовим, ні зобязательственно-правовим, але які з різних інститути громадянського права;
- створені задля захист інтересів власника при припинення права власності з підстав, передбачених у законі.
Розглянемо ці засоби докладніше.
1) Насамперед, необхідно виділитивещно-правовие засоби захисту права власності, які характеризуються тим, що вони спрямовані безпосередньо право на захист права власності як абсолютного суб’єктивного права. Не пов’язані з будь-якими конкретними зобов’язаннями і ставлять за мету або відновити володіння, користування і розпорядження власника що належить йому річчю, або усунути перешкоди чи сумніви щодо здійсненні цихправомочий. Довещно-правовим позовами ставляться:
- а) позов про визнання права власності, чи іншого речового права;
- б) позов провостребовании майна з незаконного володіння (>виндикационний позов);
в) позов про усунення порушень права власності, хоча б ці
порушення і з’єднані з позбавленням володіння (>негаторний позов).
2) Друга ж група представленаобязательственно-правовими засобами. Прикладами таких може бути позови про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору, про відшкодування збитків у межахделиктного зобов’язання, повернення майна після закінчення договору оренди, позички, зберігання, про його поверненні по зобов’язанню знеосновательного збагачення тощо. Інакше кажучи, зобов’язально-правові позови, хоча безпосередньо і спрямовані право на захист права власності, тим щонайменше, можуть характеризуватися як засоби захисту права власності у широкому значенні охорони інтересів власника. Для цих позовів характеризуєтся тим, що що становить їх домагання втікає ні з права власності як, а полягає в інших правових інституціях і відповідних цим інститутам суб’єктивні права. Інакше кажучи, зобов’язально-правові кошти охороняють право власності не прямо, а лише кінцевому підсумку. Специфіка зобов’язальних засобів захисту права власності, чи іншого речового права у тому, що власнику чи володарю іншого речового права, майно якого незаконно вилучено чи пошкоджено, відшкодовують вартість майна чи компенсують погіршення майна, тобто. відшкодовують заподіяну шкоду – збитки, які звнедоговорних зобов’язань.
Загальні положення про речові права Право власності
... та захисту права власності в суб’єктивному розумінні. Правом власності в суб’єктивному розумінні зміст права власності 1) право володіння; 2) право користування; 3) право розпоряджання На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право володіння Право користування, Право розпоряджання, ...
3) Третю групу цивільно-правових засобів захисту права власності становлять їх, які ставляться ні звещно-правовим, ні зобязательственно-правовим засобам, але випливають із різних інститути громадянського права. Йдеться, наприклад, про захист майнові права власника, визнаного у порядку безвісно відсутнім чи оголошеного мертвим, у разі явки (>ст.ст.30,32 ДК), про захист інтересів сторін при визнання угоди недійсною (ст. 157 ДК) тощо.
4) Нарешті, в особливу, четверту групу слід віднести ті цивільно-правові кошти, спрямованих право на захист інтересів власника при припинення права власності з таких підстав, передбачених у законі.
У юридичної літературі такі позови нерідко називають позовами публічної влади, тобто. вимоги, які пред’являються державних органів. Зазначається, що наявність в таких органів владних повноважень виключає можливості пред’явлення до них традиційнихвещно-правових чиобязательственно-правових позовів у випадках, що вони діють над ролі рівноправних учасників майнового обороту. У цьому публічна влада може порушувати чи обмежувати речові права приватних осіб як неправомірними, і правомірними діями, що також вимагає якихось особливих засобів захисту. Відповідно дост.266 ДК, у разі ухвалення законодавчих актів,прекращающих право власності, збитки, завдані власнику внаслідок цих актів, відшкодовуються власнику повному обсязі Республікою Казахстан. Слід, проте, відзначити, що у судової практиці суперечки з що така підставах фактично невідомі. У розділі ст. 267 ДК встановлено, що у результаті видання який відповідає законодавству нормативного чи індивідуального акта органу управління, місцевого представницького чи виконавчого органу, або посадової особи порушуються права власника та інших осіб із володінню, користування і розпорядженню що належить їм майном, такий акт визнається через суд знову недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено. Під час ухвали рішення з конкретної справи акти органів управління і місцевого представницького чи виконавчого органу, суперечать законодавчих актів, не застосовуються. Збитки, завдані власнику внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню повному обсязі відповідним органом влади із засобів відповідного бюджету.
Глава II. Позов про витребування майна з незаконного володіння
Однією з основнихвещно-правових засобів захисту права власності є витребовування власником свого майна з незаконного володіння. Такий спосіб відомий у юридичної літератури за назвоювиндикационного позову (від латів. -reivindicatio).
Майнові права в праві інтелектуальної власності
... виникають із приводу розподілу цього майна й обміну. Майнові права в правовідносинах інтелектуальної власності можуть як бути абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об'єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов'язальний ...
Підвиндикационним позовом розумієтьсявнедоговорное вимоганевладеющего власника поверненняиндивидуально-определенного майна (речі) з володіння до фактично який володіє цим майном особі. Підставоювиндикационного позову і те, що вибуття майна з володіння власника без незаконних підстав не припиняє, за загальним правилом, права власності, і власник може вимагати повернення своє володіння цього майна. Винятком з правила про збереження права власності випадки придбання цього майна сумлінними власниками, які мають майноистребуется лише за певних обставинах.
Отже, декларація про витребовування майна має власник майна, який за пред’явленнівиндикационного позову зобов’язаний довести, що майно належить їй на праві власності, і, крім того, власник зобов’язаний довести начебто незаконність володіння володаря оспорюваного майна.
Відповідачем повиндикационному позову є обличчя, є і фактично що володіє чужим майном. Незаконне володіння означає фактичне володіння майном без будь-яких правових підстав. Наприклад, якщо будь-яка особа самовільно заволоділо майном – викрало, присвоїло знахідку тощо.Незаконним володінням є та випадок придбання майна у особи, яке булоуправомочено ним розпоряджатися, незалежно від цього, знав, або не знав про це покупець. Тобто, незаконне володіння не пов’язані звиновностью дій незаконного власника, досить об’єктивного характеру незаконність володіння. Факт, що ваші стосунки сторін при віндикації не випливають із їх договірних відносин, має вкрай важливого значення для характеристикивиндикационного позову. Такі позови, викликані абсолютним характером права власності, протиставляютьсяобязательственно-правовим способам захисту майнові права, розрахованим на випадки, коли власник пов’язані з правопорушникомобязательственними, найчастіше договірних відносин. Судова практика показує, щовиндикационние позови зустрічаються рідшеобязательственно-правових, і найчастіше роблять з-поміж них відмінності.
Так, З. просила суд зажадати у відповідачки М. гараж, яким тимчасово дозволила користуватися відповідачці. Проте відповідачка після закінчення терміну угоди відмовилася повертати ключі, мотивувавши умовою, що звільнить гараж, лише отримавши відповідну компенсацію. У суді свідок М., брат позивачки, показав, що на прохання М. позивачка дозволила останньої користуватися гаражем, проте за закінченні встановленого домовленістю терміну відповідачка відмовилася звільняти його. Також М. уточнив, що позивачка не обіцяла передавати гараж у власність М., дозволивши лише тимчасово ним користуватись. Суд, мотивуючи статтею260ГК, задовольнив вимога З.
Отже, суд допустив змішанняобязательственно-правового захисту права власності звещно-правовим способом. Цей суперечка виникла внаслідок неналежного виконання М. договору позички, яким З. передала відповідачці гараж у тимчасове безоплатне користування. Тому в суду підстав до застосування норм про віндикації майна. Суперечка мав бути дозволено за нормами зобов’язального права.
Існують умови, дотримання всієї сукупності котрих необхідно за умови пред’явленнявиндикационного позову. Це такі умови:
Право власності на земельну ділянку
... не обмежений в обороті; 2. земельна ділянка як об'єкт цивільного права є нерухомим майном. На підставі цього положення право власності на земельну ділянку, а також її обмеження, перехід і припинення підлягають державній ... земельної ділянки одному з власників. У випадку, коли земельна ділянка визнається неподільною, власнику не може бути виділена частина ділянки в натурі, а видається грошова ...
- а) власник позбавлений фактичного панування над своїм майном, яке вибуло з Його володіння;
- б) майно, якого втратив власник, збереглося в натурі та перебуває у фактичному володінні іншої особи;
- в)виндицировать трубку, насос власник може лише тоді, якщо іншу особу володіє їм незаконно.
Предметомвиндикационного позову можуть мати індивідуальну річ, збережена в натурі, оскільки такий позов спрямовано відновлення володіння річчю, а чи не заміну її інший річчю. Приклад цього може бути таке справа.
До. пред’явиввиндикационний позов проти колишньої дружині. Предметом позову було витребовування майна, яке дісталося йому за спадщині по смерті бабусі, подаровано матір’ю, та куплено їм після розірвання шлюбу зответчицей (перелік майна додавався).
Як запевняв позивач, відповідачка вивезлаистребуемое майно в невідоме місце і добровільно повернути відмовилася.
Відповідачка, не заперечуючи приналежності названого майна позивачеві, пояснила, що унти і двоє кожушка вона викинула, оскільки вони були дуже попсовані міллю і релігійні цінності не представляли. Концертні колонки нею були з дозволу позивача під час хвороби дочки.
Оцінивши докази сторін, вивчивши матеріалів справи, суд дійшов наступному висновку. Факт приналежності позивачеві спірних речей, заявлених в позовну заяву,ответчицей не заперечувався, і вагань суд не викликав.Вивезя зазначені речі з місце проживання позивача в невідоме місце, відповідачка позбавила його можливості володіти ними, користуватися й розпоряджатися, фактично незаконно ними заволоділа. Тому суд вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню в відкоригованому позивачем обсязі (крім унтів, кожушків і концертних колонок, не збережених в натурі).
З відомими застереженнями можлива віндикація речей, певних родовими ознаками. У літературі відзначається, щовиндикационний позов застосовується й до тих речей, які, за загальним правилом, визначаються родовими ознаками (будівельний матеріал, стандартні деталі, зерно, овочі т.д.), але моменту пред’явлення позову вже індивідуалізовані з факту перебування їх в відповідача певному складі, ділянці, у підвалі житловий будинок, у певному тарі й т.д., окремо з інших однорідних речей, тобто однак відмежовані з інших речей тієї самої роду Мазуренків та відокремлені (наприклад, мішок борошна, картоплі, пшениці тощо.) про те, щоб приналежність власнику саме цих речей не викликала сумніви.
>Виндикационний позов власника, пред’явлений безпосередньо до обличчя, яке здійснило розкрадання чи іншим чином незаконно котра заволоділа майном власника, підлягає безумовному задоволенню із застосуванням ст. 260 ДК. Складніше вирішити сімейну ситуацію, коли така майно можна знайти в посереднього порушника його права, а й у третя особа, яке це у правопорушника або в іншої особи.
Можливість віндикації у третя особа (набувача), залежить від самої набувача, від того, сумлінний він чи ні. Пункт 1ст.261 ДК сумлінним визнає такого набувача, котрий знав і повинен знати у тому, емоційне обличчя, яка має придбала річ, не мало право її відчужувати. Якщо ж власникнедобросовестен (тобто не знав, або повинен знати у тому, щоотчуждатель неуправомочен на відчуження), річ підлягає безумовною віндикації.
Слід зазначити, що розмежування категорій «знав — не знав» має виключно важливого значення. Адже особа могло б не знати, але мало знайомитися з зазначеному обставині, і їх факту може
Місце податкового права в системі права України ( )
... з під фінансово-правового регулювання”5. Суперечки про місце в системі права України властиві не лише податковому праву, але й іншим інститутам фінансового права. Зокрема, банківському праву, валютному праву, митному праву ... правового регулювання, притаманного лише податковому праву. Тому для того, щоб говорити про місце податкового права в системі права України, необхідно з’ясувати наявність ...
