Зміст
1. Історія розвитку міжнародної гуманітарного
права.
2. Поняття і змістом міжнародного гуманітарного
права.
3. Аналіз деяких прав, передбачених міжнародним гуманітарним правому й правом правами людини.
3.1. Право життя
3.2. Заборона катувань негуманного звернення
3.3. Судові гарантії
4. Сфера застосування міжнародного гуманітарного правничий та права правами людини
4.1. Матеріальна сфера застосування
4.2. Сфера застосування стосовно осіб
Укладання
Запровадження
Протягом усієї історії збройні конфлікти людей відрізнялися жорстокістю, небаченої в тваринний світ. Історія залишила цього вдосталь свидетельств.(Вот одна з свідчень Старого Завіту: «31. І сказав Господь: ось, Я починаю зраджувати тобі Сигона і землю його, починай опановувати землею його… 34. І взяли його в той час все його, і зрадили закляттю все міста, чоловіків і жінок, та дітей, не залишили нікого живими. 35. Тільки взяли ми собі у видобуток худобу їх і захоплене у узятих нами містах».) Причина у власності, де грунтується людське суспільство. Війна була найпростішим шляхом збагачення. Нині мирні способи здобуття власності почали набагато рентабельніший військових. Дуже показовий у плані досвід Німеччини та Японії, які, програвши війну, виграють світ. Це вселяє сподіватися посилення тенденції до укріплення світу.
Жестокостью відрізнялося ставлення як потрапить до ворога, до власним пораненим воїнам. Пропозиції про полегшенні їх долі висловлювалися неодноразово. Однак у середині в XIX ст. міжнародну спільноту дозріло до цього. B 1859г. французька армія завдала поразка австро-угорським військам в битву біля Сольферіно. Велика кількість поранених, приречених до страти, покрили полі бою. Санітарна служба була відсутня. Ставший свідком цього, швейцарець Анрі Дюнан організував допомогу на громадських засадах. Далі він запропонував заснувати громадський орган допомоги пораненим і хворим воїнам. Його ідея реалізували шляхом установи відповідного комітету, який надалі став Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
Це рух спонукало швейцарське уряд скликати конференцію, що завершилася прийняттям Женевської конвенції про поліпшення долі поранених у війні суші 1864 р. І так було належить початок праву захисту жертв війни. Гаагские конвенції поширили цей режим і морську війну, вони також є норми про військовополонених і мирному населенні.
Актуальність вивчення міжнародного гуманітарного права нашого часу слід дуже гостро. Нестабільність політичної ситуації у світі, назревающие і назрілі воєнні конфлікти призводять до розуміння потребі більш глибокого вивчення міжнародного гуманітарного права.
Джерела міжнародного гуманітарного права
... права, має свої джерела. Думається, що наведений вище перелік у статті 38 Статуту Міжнародного суду ООН може служити і в якості джерел міжнародного гуманітарного права. ... расистських режимів у здійснення свого права на самовизначення. Застосування Конвенцій і Протоколу I ... Міжнародного суду ООН. Вона містить перелік джерел міжнародного права [2], на підставі яких суд повинен вирішувати передані на його ...
Міжнародне гуманітарний право є, свого роду, документом, який регламентує основні правила ведення великої війни, що актуальним нашого часу.
1. Історія розвитку Міжнародного гуманітарного права.
Термін «міжнародне гуманітарний право» вперше був запропонований в 50-х рр. XX в. відомим швейцарським юристом Жаном Пикте. За порівняно невеличкий період набув широкого поширення та визнання спочатку у публіцистиці, в юридичної літературі, та був ввійшов у назва Женевської дипломатичної конференції (1974—1977) в питанні про підтвердженні та розвитку міжнародного гуманітарного права, применимого під час збройних конфліктів.
Початок розвитку міжнародної гуманітарного права в XX в., зазвичай, пов’язують із прийняттям 22 серпня 1864 р. на дипломатичної конференції у Женеві Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни (далі — Женевська конвенція 1864 р.).
Неоценимая роль роботу з підготовки й прийняттю Конвенції 1864 р. належить швейцарському підприємцю Анрі Дюнану, свідкові страждань і мук поранених і вмираючих французьких і австрійських солдатів після битви між австрійськими і франко-итальянскими військами в 1859 р. при Сольферіно, в часи війни Італії. На пропозицію Анрі Дюнана створили комітет, що складалася з однодумців Дюнана, так званий «Комітет п’яти», однією з основних цілей якого було розробка міжнародних гуманітарних принципів, і навіть вивчення можливість створення у країні добровільного суспільства допомоги, члени якого буде навчатися і готуватися у час до надання допомоги військово-медичної службі під час воєнних дій. Надалі саме такий комітет з’явився засновником Комітету Червоного Хреста, і з 1880 р. став називатися Міжнародним комітетом Червоного Хреста.
Найважливішим нововведенням в міжнародне право, внесених Женевської конвенцією 1864 р., було поняття нейтральності у вигляді, у його запропонував Дюнан. Лікарі і той медперсонал нічого не винні вважатися які беруть участь у військових діях та не підлягають захоплення в полон. У Конвенції застерігалося, що завжди і скрізь пораненим має опинятися повагу та проводитися однакове лікування, незалежно від цього, на чиєму боці вони боролися.
У Женевської конвенції 1864 р. утримувалося всього 10 статей, але де вони заклали фундамент, що послужив підвалинами її подальшого розвитку міжнародного гуманітарного права. Ці статті торкалися суттєві моменти: військові санітарні візка і госпіталі було визнано нейтральними, їм забезпечувалися захист і повагу; нейтральність поширювалася на армійських священиків, виконуючих свої обов’язки; якщо вони потрапляли до рук противника, повинні були звільнені і повернуті у власний табір; потрібно було з повагою ставитися до мирного населення, який прийшов допоможе пораненим; пораненим і хворим воїнам необхідно забезпечити те що, незалежно від цього, на чиєму боці вони боролися; знак червоного хреста білому полі мав позначати госпіталі і медперсонал задля забезпечення їм захисту.
Сьогодні важко уявити, яка величезна вплив справила Женевська конвенція 1864 р. в розвитку права націй. Вперше за історію держави прийняли офіційний діючу документ, у якому обмеження їх могутності у сфері окремих осіб і людинолюбства.
Поняття міжнародного митного права. Джерела міжнародного митного права ( )
... а також у спеціальних угодах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст міжнародного митного права. Розглядаючи питання про місце міжнародного митного права в системі міжнародного права, слід зазначити, що існують різні ... (Стамбул) та ін. ue th ¤E hF?Rють різні питання. Так, наприклад, Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур складається із преамбули, п’яти глав, у ...
Вже за двох років після ухвалення, в австро-прусской війні 1866 р., Женевська конвенція 1864 р. пройшла розвідку боєм. То справді був нагода довести її значимість, особливо в Садове, в битві майже так само кривавої, як і битва при Сольферіно. Пруссія ратифікувала Конвенцію і дотримувалася її. Вона мала добре оснащеними госпіталями, і Прусський Червоний Хрест було час там, де треба було його. У таборі противника ситуація іншій, оскільки Австрія не підписала Конвенцію, і відступаюча австрійська армія залишала своїх поранених на полі бою. У лісах близько Садовы знайшли тіла 800 поранених, померлих через брак медичної допомоги.
У 1867 р. майже всі провідні держави ратифікували Женевську конвенцію 1864 р., крім Сполучених Штатів, які зробили в 1882 р. Відтоді Конвенція придбала загальний характер, що дуже важливо задля її авторитету.
Франко-прусская війна 1870 р. показала, наскільки складно забезпечити виконання положень Женевської конвенції 1864 р. і норми звичайного права. Одне з засновників Міжнародного комітету Червоного Хреста і протягом багато років беззмінний Президент — Гюстав Муанье, відразу після закінчення цієї війни виклав свої спостереження та висновки у роботі «Женевська конвенція під час франко-пруської війни». Головним висновком було те, що галузь застосування міжнародного правничий та поширення знання його принципах виявилися недостатніми у тому, щоб уникнути зайве жорстокі дії комбатантів [1].
Перший військовий конфлікт, у якому Конвенції дотримувалися обидві воюючі боку, була сербско-болгарская війна 1885 р. Смертність у ній становила трохи більше 2 %. Цього разу держави зрозуміли, що Женевська конвенція служить їх обопільному благу, і цей факт більше піддавалася сумніву. Саму ідею, чи концепція, поширення міжнародного гуманітарного права й не народилася разом із Женевської конвенцією 1864 р., де він ще не згадувалося необхідність ознайомлення населення з її положеннями.
Хотілося б відзначити, що за дорученням Президента США Авраама Лінкольна 24 квітня 1863 р. по армії США видано наказ № 100 «Інструкція польовим військам Сполучених Штатів», підготовлений відомим американським юристом німецького походження Френсісом Либером. Ця Інструкція, нині відома як Кодекс Лібера, підштовхнула процес наступної кодифікації законів і звичаїв війни. Кодекс Лібера містив докладні правила, що відносяться до з усіх аспектів сухопутної війни, від способів ведення бойових дій в як та звернення із громадянським населенням до роботи з особливими категоріями осіб, такі як військовополонені, поранені, партизани (франтиреры) тощо. буд. Хоча Інструкція польовим військам Сполучених Штатів формально була суто внутрішнім документом і призначалася до застосування за умов громадянської війни між Північчю і Півднем, тим щонайменше вона лише послужила імпульсом для наступної кодифікації законів і звичаїв війни, а й стала першим прикладом регулювання на внутрішньодержавному рівні відносин захисту жертв війни, воплотившим наукові погляди у той час, зокрема про відповідальність індивідів порушення правил ведення бойових дій, і навіть стала документом, проголосив необхідність поширення знання праві війни.
Джерела міжнародного права
... джерелом міжнародного права може бути звичай. Джерела міжнародного права можуть бути кодифікованими та некодифікованими, вони можуть регулювати окремі інститути міжнародного права або не бути предметно обмеженими. Розрізняють універсальні та локальні джерела міжнародного права. Внутрішньодержавні ...
2. Поняття і змістом міжнародного гуманітарного права.
Поняття «міжнародне гуманітарний право» тому, що не це поняття буде згадуватися нижче, означає сукупність обов’язкових на розподіл державам правових норм, спрямованих право на захист жертв збройних конфліктів міжнародного і немеждународного характеру і обмеження засобів і методи ведення війни.
По-перше, ця галузь права захищає осіб, які беруть участі у військових діях, наприклад цивільних осіб, медичний і релігійний персонал, і навіть осіб, які припинили брати участь у військових дій, наприклад поранених, осіб, потерпілих аварію корабля, хворих, військовополонених. Окремі місцевості і об’єкти, наприклад лікарні і санітарні транспортні засоби, також користуються захистом норм міжнародного гуманітарного правничий та нічого не винні ставати об’єктом нападу.
По-друге, міжнародне гуманітарний право забороняє кошти й методи ведення великої війни, під час використання яких немає проводиться різницю між комбатантами і некомбатантами, наприклад цивільними особами, і навіть кошти й методи ведення великої війни, завдають надмірні ушкодження. Ці принципи лежать у основі міжнародних угод, що забороняють, наприклад, біологічне і хімічна зброя і протипіхотні міни.
Основними джерелами міжнародного гуманітарного права є чотири Женевські конвенції про захист жертв збройних конфліктів від 12 серпня 1949 р. і двоє Додаткових протоколи ним від 8 червня 1977 р. Ці договори мають універсальному характері. Так, учасниками чотирьох Женевських конвенцій нині є 188 держав, Додаткового протоколу I — 152 держави, Додаткового протоколу II — 144 держави. Міжнародне гуманітарний право входять також чимало інших міжнародних угод, спрямованих насамперед обмеження засобів і методи ведення війни. Слід сказати, що сьогодні багато норм міжнародного гуманітарного права розглядаються як звичайних норм, мають обов’язкову силу всім без винятку держав, включаючи держави, які є учасниками відповідних за міжнародні договори.
У основі міжнародного гуманітарного права лежить обов’язок захисту життя цивільного населення, і навіть здоров’я дитини і недоторканності мирних жителів та інших категорій некомбатантів, включаючи поранених чи полонених, і навіть які склали зброю. Зокрема, забороняється напад стосовно таких осіб чи навмисне заподіяння їм фізичного шкоди. Інакше кажучи, міжнародне гуманітарний право покликане забезпечити рівновагу між військової необхідністю і гуманністю. Виходячи з цього принципу, міжнародне гуманітарний право накладає заборону певні дії, наприклад на непотрібні у плані дії, скоєних з особливою жорстокістю. Деякі норми цього права є компроміс між військової необхідністю та вимогами гуманності. Так, принцип пропорційності допускає випадкові втрати життя серед цивільного населення у разі нападу, проте напад заборонена, якщо є небезпека те, що випадкові втрати серед цивільного населення будуть надмірними стосовно військовому перевазі, яке передбачається отримати.
Суб’єкти міжнародного права
... правосуб’єктність загалом. Предметом дослідження даної дипломної є саме міжнародне право. Об’єктна сфера міжнародного права постійно розширюється за рахунок питань, які традиційно належали ... економічні організації — суб’єкти міжнародного права 9.1. Поняття та правовий статус міжнародної економічної організації Висновок Список використаної літератури Вступ «…міжнародне право – це велика юридична ...
Міжнародне гуманітарний право передбачає різницю між міжнародними і немеждународными збройними конфліктами:
Під міжнародним збройним конфліктом (війною) розуміється збройне протистояння між двома або кількох державами. І тут застосовуються численні норми міжнародного гуманітарного права, які у чотирьох Женевських конвенціях 1949г, і Дополнительном протоколі I 1977 р. Вони набирають чинності від воєнних дій незалежно від причин виникнення й правничого характеру конфлікту.
Немеждународный збройному конфлікту — це збройне протистояння у межах держави між силами уряду та антиурядовими загонами (повстанцями).
Держава має право самостійно розв’язувати власні внутрішніх проблем (зокрема правом вдаватися до сили на відновлення у своїй території законності і близько, вводити режим надзвичайного стану).
Проте у своїх діях це пов’язано нормами міжнародного гуманітарного права. Дотримання гуманітарних правив у не міжнародному конфлікті обов’язково як для урядових Збройних Сил, але й збройних загонів, протиборчих уряду. Норм, застосовних до немеждународному збройного конфлікту, менше, ніж норм, застосовних у разі конфлікту. Вони викладаються у спільній всім чотирьох Женевських конвенцій статті 3 і Дополнительном протоколі II. Отже, як у міжнародного конфлікту, і у разі конфлікту немеждународного характеру необхідно вести воєнних дій, суворо дотримуючись норми міжнародного гуманітарного права, керуючись принципами гуманності.
Також міжнародне гуманітарний право містить норми, регулюючі війну, у якій однієї зі сторін є недержавні суб’єкти. Інструментарій, застосовуваний у такий війні, грунтується на основні положення, які стосуються збройним конфліктів між державами. Військові дії між антитерористичної коаліцією і режимом талібів у Афганістані можна зарахувати до цієї категорії. Ті ж норми працюють у випадках, коли за однієї з держав діють напіввійськові формування, включені у складі Збройних Сил. Звісно ж, що саме ситуація з військовим крилом “Аль-Каїди” в Афганістані, званим іноді 55-ї бригадою сил руху “Талібан”. У цьому залишається питанням відкритим питання, якими нормами регламентуються можливі операції США з переслідування “Аль-Каїди” чи інших терористичних груп поза Афганістану, особливо коли такі групи ні входити до складу Збройних Сил жодного державами.
Зрозуміло, термін «війна» неодноразово застосовувався при позначення кампаній боротьби з злочинністю, зокрема з наркокартелями чи з мафією. Але такі кампанії насправді є,
