Основи конституційного права США

Реферат

ВСТУП

Сполучені Штати Америки (США) займають більше третини континенту в Північній Америці. Мають володіння: Пуерто-Ріко і Віргінські острови, низку островів в Океанії. Територія — 9373 тис. кв. км. Столиця — м. Вашингтон. Населення — 270 млн чол. Офіційна мова — англійська.

Існуюча американська правова система почала складатися в колоніальний період на початку ХVІІ століття. Англійські поселенці, які прибували до Америки, принесли з собою і англійське право, яке було єдиним діючим правом. У кожній з 13 британських колоній застосовувались англійські закони та норми загального права, але вони мали значні обмеження, які були пов’язані з специфікою соціально-економічних та політичних умов.

Після створення США в них діяли англійські закони, якщо їх суть не суперечила прийнятій Федеральній Конституції, та конституціям штатів і новим законам. Англійське право застосовувалося з обмовкою «в тій мірі, в якій його норми відповідають умовам колоній». На основі цих норм у штатах склалися свої системи загального права, які мали подібні та відмінні моменти у кожному штаті. Для кожного штату силу обов’язкового судового прецедента мало рішення Верховного суду цього штату. Рішення інших судів мають у кожному штаті силу лише «переконуючого прецедента». Американська революція висунула ідею створення національного, суто американського права. Прийняття Федеральної Конституції 1787 р. та конституцій штатів, які увійшли до складу США, було важливим кроком у цьому напрямі. Однак у цілому переходу американського права до романо-германської правової сім’ї не відбулося.

На сьогодні у США існує дуалістична система, яка має багато східного з англійською: прецедентне право у взаємодії з законодавством. Право в США в цілому має структуру, аналогічну структурі загального права. Але це тільки зовнішній погляд. При досить пильному вивченні цього питання виявляються дуже суттєві відміни. Одна з таких відмін пов’язана з територіальним устроєм США. Штати, які входять до складу США, мають досить широку компетенцію, що дає їх змогу створювати своє законодавство і свою систему прецедентного права.

Отже, можна вважати, що в США існує 51 система права (одна федеральна та правові системи у кожному штаті).

Найбільш суттєва відміна американської правової системи від англійської — найважливіше значення Конституції як головного джерела права. [6 с.302]

Метою реферату є вивчення основ конституційного права та якісних характеристик конституційно-правового розвитку США.

4 стр., 1762 слов

Место исполнительного права в системе права Российской Федерации

... исполнением судебных актов и актов иных органов, и права, регулирующего эти отношения. Исполнительное право – часть административного права В вопросе о месте исполнительного права в системе отечественного права есть и другие точки зрения. Последователи данной концепции ...

У процесі вивчення ставляться такі завдання:

1. Розглянути основні конституційні принципи США;

2. Вивчити зміст і структуру Конституції США;

3. Вивчити систему державних органів і основні принципи побудови механізму влади в США.

конституційний конгрес самоврядування

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В США

1.1 Прийняття і структура Конституції

Діюча Конституція США була прийнята в 1787 р . в м. Філадельфії конвентом — свого роду установчими зборами, яке складалося з представників штатів — держав, якими проголосили себе в 1776 р . в ході боротьби за незалежність британські колонії в Північній Америці. Тоді ж у штатах були прийняті перші конституції (в деяких штатах — раніше).

Штати створили конфедерацію США (13 штатів).

Її конституційний документ — Статті конфедерації — був прийнятий у 1777 р . і набув чинності в 1781 р . Філадельфійський конвент був скликаний в обстановці гострого невдоволення народних мас внутрішньою політикою конфедерації (відбувалися навіть повстання).

Головною метою конвенту було реформування конфедерації, цієї «мотузки з піску», і перш за все зміцнення державної влади. Однак на ділі було засновано нову державу — федерація США. Після ратифікації необхідною більшістю штатів (3 / 4) у 1789 р . Конституція вступила в силу. [4, с. 385]

Конституція США — порівняно короткий документ. У ній міститься приблизно 7 тис. слів. Вона складається з преамбули, в якій говориться, що народ США приймає цю конституцію з метою створення більш досконалого союзу, затвердження правосуддя і внутрішнього спокою, організацію спільної оборони, сприяння загальному добробуту і волі, а також із семи досить розлогих статей, позначених римськими цифрами (деякі зі статей займають кілька сторінок).

Більшість статей діляться на розділи.

Найважливішими конституційними документами є також Декларація незалежності 1776 р . і поправки до конституції. Декларація незалежності 1776 р . заявила про незалежність від британської корони і, виходячи з концепції природних прав, закріплювала деякі невід’ємні права людини — на життя, свободу і прагнення до щастя.

Вона вперше проголосила колективне право народу на повстання проти гноблення (малися на увазі колоніальні гноблення з боку корони Великобританії).

Поправки до Конституції США позначаються римськими цифрами. Вони не включаються в текст Конституції, який залишається незмінним, а додаються до неї. На цей час прийнято 27 поправок, остання з них — у 1992 р . [6 с.317]

1.2 Основні риси та зміни Конституції

Конституція — порівняно неважкий документ, за визначенням, яке міститься в ній самій, — є «основним законом країни». Це означає: якщо конституції окремих штатів або закони, проведені законодавчими органами штатів чи всієї країни, суперечать Федеральній Конституції, вони не мають сили. Рішення, внесені Верховним судом США за два сторіччя, підтвердили й закріпили доктрину превалювання Конституції всієї країни. [4, с. 386]

Влада посадових осіб обмежена, їхня діяльність повинна відповідати статтям Конституції чи законам, складеним згідно з її положеннями. Обрані посадові особи повинні переобиратися у певні строки, і тоді їх послужний список підлягає пильному розгляду громадськістю.

15 стр., 7350 слов

Правовий статус особи: теоретико-правовий аспект

... статус особи. Мета курсової роботи Гіпотеза - ми живемо в 21 столітті де формуються юридичні механізми реалізації та забезпечення ... напрямки і закономірності. Проблема правового статусу людини і громадянина ... зв'язку з цим Конституція має бути основним законом життя, ... зокрема, при побудові Конституції та інших законів будь ... явище цілком соціальне: породжуються вони самим суспільством. По-третє, ...

Призначені посадові особи повинні виконувати завдання, покладені на них, і можуть бути усунені з посади у тому разі, якщо їхня діяльність буде визнана незадовільною. Виняток становлять члени Верховного суду і федеральні судді, які довічно призначаються Президентом США.

Найчастіше волевиявлення американського народу здійснюється шляхом голосування.

У Конституції, однак, передбачається можливість зняття посадових осіб у випадках особливо значних посадових злочинів чи неправомірних дій шляхом спеціальної процедури, відомої під назвою «імпічмент». Розділ IV ст. 2 говорить: «Президент, Віце-президент і всі громадські посадові особи Сполучених Штатів відсторонюються від посади, якщо при засудженні в порядку імпічменту вони будуть визнані залученими у зраді, хабарництві чи інших тяжких злочинах і провинах».

У таких випадках Палата представників повинна провести законопроект про імпічмент, потім посадова особа постає перед судом, роль якого виконує Сенат під головуванням Голови Верховного суду Сполучених Штатів.

Імпічмент вважається у Сполучених Штатах заходом радикальним. За двісті років існування Штатів тільки тринадцять посадових осіб федеральної системи підлягали цій процедурі. Серед них: дев’ять федеральних суддів, один член Верховного суду, один військовий міністр, один сенатор і один Президент — Ендрю Джонсон.

У цих тринадцяти випадках тільки четверо федеральних суддів були засуджені і зняті з постів, які вони займали. Посадові особи в адміністрації окремих штатів також можуть підлягати імпічменту з боку законодавчих влад свого штату.

Принципи державного управління. Хоча з часів свого прийняття Конституція зазнала деяких змін, її головні положення залишаються такими, якими вони були у 1789 р.: законодавча, виконавча і судова влада відокремлені одна від одної і розрізняються за своїм завданням. Повноваження, надані кожній з них, врівноважуються правами двох інших. Кожна здійснює контроль за можливими перевищеннями повноважень з боку інших гілок влади.

Усі особи рівні перед законом і користуються однаковим правом на захист закону. Усі штати рівноправні, й жоден з них не має права отримувати спеціальні привілеї від федерального уряду. У встановлених Конституцією межах кожний штат повинен визнавати і поважати закони інших штатів.

Порядок внесення поправок. Творці Конституції ясно усвідомлювали, що в міру розвитку нації до Конституції доведеться вносити зміни.

При цьому вони вважали: порядок внесення змін не повинен бути надто легким, з тим щоб уникнути прийняття недостатньо продуманих і поспішних поправок.

У той самий час цей порядок не повинен бути й таким, що дозволить меншості затримати проведення законопроектів, за якими стоїть більшість громадян. Їх рішення полягало у розробці подвійної процедури зміни Конституції. Пропозиція про внесення поправки може бути зроблена Конгресом, якщо за неї буде подано не менш як дві третини голосів у кожній палаті.

14 стр., 6634 слов

Основні права людини як загально-соціальне явище

... ст. 3 Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності ...

Закони, проведені Конгресом для здійснення положень Основного закону чи для їх пристосування до змінених умов, іноді розширюють і навіть змінюють текст Конституції.

Правила і постанови численних агенцій федерального уряду деякою мірою здійснюють аналогічний вплив. В обох випадках кінцевою є думка Верховного суду щодо відповідності таких законів і постанов задумам і духу Конституції.

США відповідно до Конституції є за формою правління президент-ською республікою, за формою державно-територіального устрою — щодо централізованої федерацією, країною з демократичним державним режимом. [5, с. 387]

Питання конституційного права регулюються конституціями штатів. Конституціїштатів повинні відповідати Конституції США, але разом з тим містять багато важливих інститути конституційного права, яких немає в Конституції США.

Норми конституційного права містяться у федеральних законах, законах штатів (по відношенню до штатів), в рішеннях верховних судів штатів. Рішення Верховного суду США мають особливе значення для конституційного права. Своїми тлумаченнями без зміни тексту Конституції США він створює нові конституційні норми і конституційні доктрини («жива конституція»), бо акт 1787 р . був прийнятий у зовсім іншій обстановці і в ряді випадків невідповідає сучасним суспільним відносинам.

Конституція США відноситься до категорії жорстких. Поправки до неї можуть бути прийняті 2/3 членів обох палат вищого законодавчого органу — Конгресу — або спеціальним конвентом, скликаними за ініціативою 2/3 штатів (випадків такого скликання не було).

Вони підлягають ратифікації (затвердженню) законодавчими зборами штатів або конвентами 3/4 штатів, скликаних за рішенням федерального Конгресу. У результаті цих складнощів за два з половиною століття, як зазначалося, прийнято лише 27 поправок, (були запропоновані тисячі поправок.

Конгрес прийняв близько 40 з них, штати ратифікували 27).

Одиничні поправки не мають принципового значення, так як присвячені приватним питань, деякі вводять, а потім скасовують будь-які положення (наприклад, 18-а і 21-я поправки вводять і скасовують «сухий закон»).

[4, с. 388]

Вперше Конституція США була доповнена Біллем про права (перші десять поправок), прийнятим у 1789 р . і ратифікованим необхідним числом штатів у 1791 р . Білль про права закріплює найважливіші політичні та особисті свободи (розглядаються, нижче).

З області соціально-економічних прав у ньому йдеться лише про деякі гарантії приватної власності: ніяка власність не може відбиратися для загального блага без справедливого відшкодування. Принципове значення мають три «повоєнні поправки», прийняті після громадянської війни 1861 — 1865 рр.. Це 13-а поправка ( 1865 р .), Скасувала рабство і визнала колишніх рабів-негрів громадянами США, XIV поправка (прийнята в 1866 р ., Ратифікована в 1868 р .)

Про расове і національну рівноправність громадян, про заборону позбавлення життя, свободи, власності без належної судової процедури, про позбавлення прав певних посадових осіб за участь у заколоті, про деякі питання державного боргу і 15-а поправка (прийнята в 1869 р ., Ратифікована в 1870 р .)

Про рівність виборчих прав громадян-чоловіків. 19-а поправка (прийнята в 1917 р ., Ратифікована в 1919 р .) Надала виборчі права жінкам, 24-а — забороняє позбавлення виборчих прав за несплату податків, 27-а — забороняє даного складу Сенату і Палати представників збільшувати розмір своєї платні (закон про зміну розміру винагороди сенаторів і членів Палати представників не набуває чинності до наступних виборів до Палати представників).

9 стр., 4192 слов

Правовой статус президента РК

... поговорим ниже. У Назарбаева три дочери, семь внуков и два правнука. 1. Правовой статус президента РК Президент Республики Казахстан является главой государства, его высшим должностным лицом, определяющим основные направления ...

Інші поправки стосуються способу обрання Президента і сенаторів, наступності влади у разі дострокового припинення своїх повноважень президентом, окремих питань правосуддя і т.д.

Поправки до конституцій штатів приймаються 2 / 3, 3 / 5 голосів, в півтора десятках штатів — простою більшістю, але в останньому випадку потім підлягають затвердженню на референдумі. [4, с. 388]

2. ПРИНЦИП РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ ЯК ОСНОВА КОНСТИТУЦІОНА-ЛІЗМУ В США

2.1 Законодавча влада

Конституція США виходить із принципу поділу влади в його «жорсткому» варіанті. Стаття I Конституції присвячена законодавчої влади (Конгрес), ст. II — виконавчої (Президент), ст. III — судової (переважно Верховному суду США).

Діяльність Президента і Верховного суду здійснюється на основі законів, прийнятих Конгресом, але в той же час Президент має право відкладального вето щодо законів, а Верховний суд може визнати неконституційними закони і тим самим паралізувати їх дію.

Конгрес США складається з двох палат: Палати представників та Сенату. Палата представників обирається на два роки в складі 435 депутатів по одномандатних округах, крім того, до складу палати входять декілька представників від тих територій США, які не є штатами.

Сенатори обираються строком на шість років, по два від кожного штату, але діє принцип ротації: третина сенаторів оновлюється кожні два роки. [1, с. 358]

Члени Палати представників і сенатори є професійними парламентаріями, мають вільний мандат, не можуть бути достроково відкликані виборцями.

Кожна палата створює свої керівні і внутрішні органи. Засіданнями Палати представників керує спікер, у Сенаті головує віце-президент. Спікер, як і в іншихкраїнах англосаксонського права, користується великими повноваженнями: визначає порядок денний, призначає членів погоджувальної комісії при розбіжностях палат, керує допоміжним апаратом палати; він має право застосовувати заходи стягнення до депутатів і т.д.

Конгрес створює із своїх членів різні комітети: постійні об’єднані комітети обох палат, які координують діяльність Конгресу у зазначених сферах; постійні спеціалізовані комітети кожної з палат, які працюють над законопроектами, організують парламентські слухання, контролюють діяльність адміністрації, міністри представляють цим комітетам щорічні звіти про роботу їхніх відомств.

Особливу роль відіграє комітет усієї палати. Ця юридична фікція означає, що будь-яка палата перетворює себе в комітет для обговорення за спрощеною процедурою термінових або безперечних законопроектів. Голови комітетів, зазвичай займають цю посаду за старшинством перебування в Конгресі, має право створювати підкомітети, які володіють деякими повноваженнями комітетів.

При Конгресі діє безліч адміністративно-технічних і допоміжних служб. Їх загальний штат перевищує 20 тис. осіб. У Конгресу є загальні повноваження, які можуть бути реалізовані при узгодженому рішенні обох палат. До числа загальних повноважень Конгресу належать повноваження: фінансові, в області економіки, у галузі оборони, в галузі охорони громадського порядку. [1, с. 360]

У Конституції говориться також і про інші повноваження Конгресу: видавати закони про прийом до громадянства (про натуралізацію), створювати підлеглі Верховному суду федеральні суди, здійснювати виняткові законодавчі повноваження для особливого району місцеперебування уряду, а також на територіях, придбаних у Члени Палати представників інакше іменуються представниками і конгресменами. Таким чином, конгресменами називаються члени не всього Конгресу, а тільки Палати представників.

34 стр., 16985 слов

Організація діяльності Адміністративних судів України

... йшла мова про формування адміністративних судів. 2002 року після відповідного указу Президента було створено Вищий адміністративний ... -правовий обіг понятійного інструментарію. Реферат присвячений проблемам оргінзації діяльності адміністративних судів, тому будуть розглянуті насамперед, ... одних державах функції адміністративної юстиції здійснюють звичайні суди, в інших — спеціальні адміністративні. До ...

Конституція встановлює для Конгресу ряд заборон: забороняється видавати гроші з казни без відповідного закону, присвоювати дворянські титули, приймати закони про опалі і з обратної силою, призупиняти дію правила habeas corpus в мирний час; не можуть запроваджуватися податки на предмети, що вивозяться зі штату; не повинно надаватися перевагу портів одного штату перед портами іншого штату.

Головною формою діяльності Конгресу є законодательствованія. Законодавча ініціатива належить тільки членам обох палат. Президент має право вносити тільки законопроекті бюджеті.

Члени палат, навпаки, такого права не мають. Але на ділі політика в галузі законодавства визначається щорічними посланнями Президента Конгресу, а члени парламенту нерідко вносять законопроекти за дорученнями виконавчої влади.

Особливе значення у проштовхуванні законопроектів має діяльність вже згадуваних лобістів 1. При обговоренні законопроекту застосовується три читання (в США перше читання має формальний характер); між першим і другим читанням над законопроектом працює профільний постійний комітет. У ході обговорення важливих законів відповідний постійний комітет організовує парламентські слушанія, але остаточно питання про включення білля (законопроекту) до порядку денного вирішує особливий рульової комітет.

Голосування при прийнятті законів у Палаті представників відбувається вигуками (силу вигуків на користь тієї чи іншої сторони визначає спікер), сидячи і встаючи, бюлетенями, поіменним голосуванням, поділом на групи («за» і «проти»), за допомогою електронних засобів, Сенаті — вигуками або поіменним голосуванням. [1, с. 360]

Закони в США поділяються на публічні (загального характеру) та приватні. Щорічно Конгрес приймає кілька тисяч законів та інших актів. Звичайні закони приймаються простою більшістю складу обох палат. Текст законопроекту, узгоджений їм, палатами не може бути змінений, але може бути підтриманий.

Якщо погоджувальна комітет не прийшов до згоди, проект вважається відкинутим. У цьому випадку або створюється новий узгоджувальний комітет, або законопроект вважається відкинутим. Органічних та надзвичайних законів у США немає. Конгрес приймає також резолюції; деякі з них за своєю юридичною силою вище звичайного закону: у формі об’єднаних резолюцій приймаються конституційні поправки.

2.2 Виконавча влада

Згідно з Конституцією виконавчу владу в федерації здійснює Президент. У кабінеті Президента питання вирішуються не голосуванням: рішення приймає Президент.

Під керівництвом Президента крім міністрів працюють різні відомства, деякі з них мають більш важливий статус, ніж міністерства (наприклад, Рада національної безпеки).

Президент безпосередньо призначає безліч федеральних посадових осіб (Сенат стверджує понад півтори тисячі таких найбільш важливих призначень, включаючи послів в іноземних державах, федеральних суддів та ін.).

5 стр., 2111 слов

Роботодавець як суб єкт трудового права

... коопераціїтруда[10]. Організація буде буде лише тоді суб'єктом трудового права, якщо буде зареєстровано як роботодавець і матиме право вимагати укладати трудові договору. У той самий час ... як роботодавець. А, щоб організація могла виступити на роліработодателя, вона повинна переважно мати трудовий правосуб'єктністю,кото раю виявляється у у організації певної структури та штатів, фонду зарплати, права ...

Віце-президент істотних повноважень не має. Він заміщає Президента, головує в Сенаті і виконує окремі доручення Президента. [1, с. 361]

Президент і віце-президент США обираються непрямим шляхом — вибірниками строком на чотири роки (кандидатура віце-президента пропонується кандидатом у президенти і голосується одночасно з кандидатурою Президента від відповідної партії).

Одне і те ж особа не може бути обрана Президентом більше двох разів (це автоматично поширюється і на віце-президента, оскільки, як уже говорилося, вони балотуються в парі 1.

Для пасивного виборчого права існують підвищені вимоги в порівнянні з вимогами до кандидатів у члени Конгресу: кандидат у Президенти, як вже говорилося вище, повинен бути не молодше 35 років, мати громадянство США за народженням, проживати в США постійно не менше 14 років.

Кандидат у Президенти спочатку висувається на первинних партійних виборах, на цих же виборах висуваються кандидатури на національний з’їзд тієї чи іншої партії. Кандидат, який отримав більшість голосів у штатах, зазвичай висувається офіційно кандидатом у Президенти на з’їзді партії. Для реєстрації «третіх» кандидатів, які не належать до двох головних партій, ставляться додаткові умови (збір підписів і ін).

У загальному вигляді Конституція встановлює, що Президент забезпечує виконання законів і визначає повноваження всіх посадових осіб федерації. Президент представляє державу всередині країни і в міжнародних відносинах, має право укладати міжнародні договори. Він є головно командувачем Збройними силами і національною гвардією. Для підписання закону Президенту дається 10 днів. Якщо в цей час він не підпише закон і не поверне його до Конгресу зі своїми зауваженнями, закон набуває чинності без підпису Президента. Якщо Президент не підпише закон до закінчення сесії Конгресу, якому залишається засідати менше 10 днів, діє так зване кишенькове вето: не підписаний закон на наступній сесії має розглядатися як новий, з дотриманням повної процедури.

Президент призначає вищих посадових осіб, послів, федеральних суддів і т.д. за згодою Сенату. Президент керує величезним державним апаратом. Він несе відповідальність за підготовку і виконання державного бюджету, подає відповідні документи Конгресу. Для реалізації своїх повноважень Президент видає укази, виконавчі накази, директиви та інші акти. Багато з них мають нормативне значення.

Президент має право тимчасово передати виконання своїх обов’язків віце-президента. Президент США політичної відповідальності перед Конгресом не несе, але він може бути усунений ним від посади в порядку імпічменту, якщо буде визнаний винним у зраді, хабарництві, інших тяжких злочинах. [9, с. 141]

Ради міністрів у США немає. Конституція США не знає також поняття «кабінет». Він існує за звичаєм. Кабінет Президента США невеликий, до його складу входять міністри і ті особи, яким Президент надав цей ранг. В даний час це менше двох десятків людей: керівники 14 міністерств, три міністри без портфеля, в тому числі постійний представник США при ООН. Командувачі трьома родами військ теж мають ранг міністра, але до складу кабінету не входять — вони запрошуються на засідання в міру потреби. Членів кабінету Президент призначає з числа членів своєї партії. [1, с. 362]

5 стр., 2368 слов

«Права за якими судиться малоросійський народ»- памятник ...

... видав для користі правосуддя малоросійського ті права, за якими судиться малоросійський народ, перекласти на великоросійську мову і ... що малоросійський народ судят різними правами, якими цими словами названі: Магдебурзькі та Саксонські статути, із яких одні ... процесуального характеру, розмежовує компетенцію духовного та світських судів. Третій трактує практику призначення приходських священиків. Z ...

Юридичним радником Президента та інших вищих органів є генеральний атторней (прокурор), він же — міністр юстиції.

2.3 Судова влада

У США найбільше в світі число юристів надушу населення, а в середньому в рік проводиться 25 млн судових процесів. У країні існують дві судові системи: федеральна і штатів. Обидві вони очолюються верховними судами відповідно федерації і кожного штату. Федеральна судова система відповідно до закону про судоустрій 1789 р . складається з трьох ланок: Верховного суду США, апеляційних судів та окружних судів у спеціальних судових округах. Військові суди становлять особливу ланку федеральної системи. Федеральні суди створюються за рішенням Конгресу, їх судді призначаються Президентом за згодою Сенату і залишаються на посаді, поки поводяться бездоганно.

Справи по першій інстанції із застосуванням федеральних законів розглядають окружні суди загальної юрисдикції (у кримінальних і цивільних справах) 1. Їх кілька, а іноді один в кожному штаті. В округах є також спеціальні суди: податкові, митні, претензійні за позовами до федеральної влади і ін Апеляційні суди розглядають скарги на рішення окружних судів, податкових та претензійних судів, але для окружних митних судів існує спеціальний апеляційний суд. [1, с. 363]

Головну роль в судовій системі країн відіграє Верховний суд США. Він складається з дев’яти членів, які, включаючи голову, призначаються Президентом США за згодою Сенату. Верховний суд є першою інстанцією по справах, де стороною є дипломати іноземних держав або штат, але в основному він виступає як апеляційна інстанція з елементами касації. Верховний суд тлумачить Конституцію, перевіряє конституційність федеральних законів і законів штатів, перевіряє законність нормативних актів виконавчої влади, встановлює норми загального права (судові прецеденти), якщо положення, сформульовані судом, являють собою не «попутно сказані», а відносяться до суті справи. Верховний суд США здійснює лише наступний судовий контроль (як і решта судів, для яких він є вирішальною інстанцією) і лише у зв’язку з розглядом конкретної судової справи, а не у вигляді особливого позову про конституційність.

У системі федеральних судів є спеціальні суди, які розглядають справи, що випливають з адміністративних спорів:

1) претензійний суд США розглядає позови приватних осіб до уряду США;

2) податковий суд США, куди оскаржуються рішення федеральних податкових відомств.

Проте цілісної системи адміністративних судів в США немає.

Суди штатів можуть розглядати справи як за законами штатів, так і за федеральними законами. Судові системи штатів дуже різноманітні. Є загальні суди, мирові судді, поліцейські суди (у кримінальних справах), багато різних спеціальних судів і суддів, що розглядають справи щодо неповнолітніх, безпеки дорожнього руху, трудових спорів та ін; в прибережних штатах — морські суди і т.д., але зазвичай судова система штатів теж складається з трьох ланок:

1. мирові судді, які називаються по-різному, іноді поліцейськими суддями;

2. суди загальної юрисдикції (суди графств, округів, які одночасно є апеляційними судами у штаті);

11 стр., 5387 слов

Історія держави і права зарубіжних країн — Теорія держави ...

... публічного права – імперативний | Метод приватного права – диспозитивний Галузі права, у яких началом є публічне право: | Галузі права, у яких началом є приватне право: конституційне, адміністративне, ... держави, приватне — до користі окремих осіб. Публічне і приватне право — це, з одного боку, суперечливі, а з іншого — взаємозалежні грані права. Сьогодні правові систе-ми багатьох цивілізованих країн ...

— Суди штатів формуються по-різному: судді обираються населенням, призначаються губернаторами, мерами міст, муніципальними властями, головами вищих судів. Обраний громадянами суддя може бути достроково відкликаний. Термін виконання обов’язків судді — 6-10 років, іноді довічно (до досягнення 70-річного віку).

В установах є адміністративний суддя, який призначається начальником установи. Він виносить лише попередні рішення за скаргами громадян. Якщо таке рішення не опротестоване в загальний суд чи не скасовано начальником установи, воно стає остаточним.

Нерідко в судовій практиці США використовується так зване декларативне судження: відповідь судді на звернення сторін, почате з метою дізнатися думку суду по суті спору, а потім подати позов або відмовитися від цього).

2.4 Місцеве самоврядування та управління

Система місцевого самоврядування та управління в штатах будується на основі адміністративно-територіального поділу, а останнє входить до компетенції штатів.

Більшість штатів (окрім двох) діляться на графства. Всього в США більше 3 тис. графств. У деяких графствах ради не обираються, а складаються з посадових осіб сільських районів.

У 3 / 4 штатів в графствах обирається рада комісіонерів, зазвичай п’ять-сім чоловік. Члени ради не вправі складатися у виконавчих органах та обіймати інші посади. Вони поперемінно обирають головуючого і колегіально вирішують місцеві питання, розпоряджаються фінансами.

Міста виділені з графств і мають свою систему самоврядування. У США існують різні системи міського самоврядування. У більшості міст застосовується система рада — управляючий. Населення обирає раду, яка обирає мера, але мер тільки головує в раді і не займається управлінською діяльністю. Управління здійснює найманий за контрактом спеціаліст — чиновник-менеджер. [1, с. 370]

Графства поділяються на таун і Тауншип. У дрібних адміністративно-територіальних одиницях проводяться збори мешканців, на яких вирішуються загальні питання і обирається виконавчий комітет. У більш великих одиницях зборів жителів проводяться по селищах. Поряд з рішенням загальних питань та обранням виконавчого комітету зборів громадян вибирають також деяких посадових осіб: скарбника, констебля — відповідального за громадський порядок, наглядача за бідними та ін.. Є місцеві омбудсмани (головним чином у містах).

Одна з їхніх завдань — захист бідняків, безробітних, іммігрантів, споживачів. У графствах є шерифи, обираються атторней графств і міст (юридична служба), коронери. Контроль за місцевим самоврядуванням здійснюють департаменти місцевого самоврядування при губернаторах штатів.

В адміністративно-територіальних одиницях, містах населенням або міською радою обираються також різні поради та комітети з різних питань (шкільні ради, опікунські ради у справах про допомогу нужденним, бібліотечні поради та ін..

Місцеве самоврядування відіграє велику роль у США. На службі в його органах зайнято більше половини працівників управлінської праці, доходи муніципальних бюджетів у сукупності дорівнюють приблизно 40% федерального бюджету, хоча до місцевих бюджетів відраховуються податки зі статей, що дають невеликі доходи. Повноваження місцевих органів розширюються з тієї ж причини, що і повноваження штатів: їм передаються соціальні питання, що обтяжують федеральний бюджет і бюджет штату.

Крім адміністративно-територіальних одиниць в США створено безліч спеціальних округів (шкільні, екологічні, протипожежні та ін.), які не збігаються з адміністративно-територіальним поділом, а обумовлені природними причинами і природними факторами. У таких округах населення обирає або комітети (ради), або посадових осіб, або орган, який створив округ, призначає сюди чиновників.

ВИСНОВКИ

Сполучені Штати Америки — найбільша капіталістична країна, що досягла високого ступеня економічного і технологічного розвитку.

Вона посідає перше місце у світі за обсягом валового внутрішнього продукту, перше — за часткою ВВП на душу населення — 40 тис. дол США в рік (у Росії — 9,3 тис. дол), четверте — за розмірами території (після Росії , Канади та КНР), третє — за чисельністю населення (після КНР та Індії — близько 290 млн осіб).

США мають вирішальний вплив на міжнародні відносини, в різних обставинах застосовують свої збройні сили в багатьох частинах світу. За якістю (рівня) життя населення США займають шосте місце в світі.

США відповідно до Конституції є за формою правління президентською республікою, за формою державно-територіального устрою — щодо централізованої федерацією, країною з демократичним державним режимом. [4, с. 387]

Конституція США відноситься до категорії жорстких. Поправки до неї можуть бути прийняті 2 / 3 членів обох палат вищого законодавчого органу — Конгресу — або спеціальним конвентом, скликаними за ініціативою 2 / 3 штатів (випадків такого скликання не було).

Вони підлягають ратифікації (затвердженню) законодавчими зборами 3Д штатів або конвентами 3 / 4 штатів, скликаних за рішенням федерального Конгресу. У результаті цих складнощів за два з половиною століття, як зазначалося, прийнято лише 27 поправок, (були запропоновані тисячі поправок, Конгрес прийняв близько 40 з них, штати ратифікували 27).

Одиничні поправки не мають принципового значення, так як присвячені приватним питань, деякі вводять, а потім скасовують будь-які положення (наприклад, 18-а і 21-я поправки вводять і скасовують «сухий закон»).

[4, с. 388]

США однаково і активно захищають тих і інших, але націонали не беруть участь, наприклад, у виборах парламенту США.

Концепція прав людини, що лежить в основі конституційного регулювання США, виходить з ідеї про природні і невідчужуваних прав людини.

Конституція США закріплює особисті свободи у конкретизованої, каузальною формі. Крім надзвичайних ситуацій, вона забороняє припиняти дію правила habeas corpus, наказує розглядати всі справи про злочини з участю присяжних засідателів, забороняє приймати закони про опалі (покарання без судового розгляду) і закони, що мають зворотну силу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А.С. Конституційне (державне) право зарубіжних держав: Підручник. — М.: Проспект, 2005 .- 548 с.

2. Алебастрова І.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / під ред. Кашкина С.Ю. — К.: Юрайт, 2001 .- 640 с.

3. Мішин А.О. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: підручник. — 9-е изд., Испр., Доп .- М.: Юстіцінформ, 2002 .- 490 с.

4. Чиркин В.Є. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. — 4-вид., Перераб. і доп. — М.: МАУП, 2005. — 669 с.

5. Чиркин В.Є. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. — 3-е изд., Перераб., Доп. — М.: Юристь, 2002 .- 622 с.

6. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / К 65 М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.

7. Чудаков М.Ф. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К.: знання, 2001 .- 574 с.

8. Власіхін В. / / Новий час, 2003, — № 7, — с. 13

9. Іванов В. / / Держава і право, 2004, — № 3, — с. 20

10. Оболонський А. / / Суспільні науки і сучасність, 2001, — № 2, — с. 4

11. Пєшков М. / / Законність, 2004, — № 5, — с. 7 12. Романов Р.А. / / Конституційне й муніципальне право, 2003, — № 10, — с. 5