Суспільство, держава і право

Реферат

Реферат

Теорія держави і права

На тему:

Суспільство, держава і право

ЗМІСТ

1. Загальна характеристика суспільства

2. Поняття і ознаки держави

3. Поняття, принципи і функції права

4. Співвідношення держави з суспільством

5. Виникнення держави і права

6. Філософія права

7. Філософія держави

Список літератури

1. Загальна характеристика суспільства

Суспільство, його політична система

Перед этим, как понимание государства и закона, после того, как дать описание приостановки, и государство является основным элементом политической системы, а закон является одним из социальных регуляторов приостановки.

Подозрительность — это продукт взаимодействия людей, уникальной организации их жизни, сверхъестественного внутреннего организма, повседневной жизни полярности в разносторонних связях и умах людей, которые являются людьми.

Різноманіття відносин між людьми виявляється в економічних, політичних, моральних, релігійних і т.п. зв’язках. Следовательно, отстранение не может игнорировать социальные или политические институты — стабильные социальные или политические институты, которые создают, делятся и учатся, а также потребность в социальной или политической поддержке.

Родину, кооперативы, церкви часто называют социальными институтами. До політичних (тобто пов’язаних з владою) – держава, політичні партії і рухи, групи тиску тощо. Профессионалы занимаются производством: вонь разносится по социальным и политическим институтам.

Все сделано для того, чтобы можно было говорить о социальной и политической системе отстранения.

Понимание «системы политической приостановки» означает привыкание к широкому и благородному значению этого слова.

Политическая система в университетском смысле слова — государства и социальные институты, которые несовместимы, так что она функционирует как политическая.

Под этими институтами мы обращаемся к: государству, политическим партиям, профессиональным организациям, организациям и организациям и принимаем участие в процессе завоевания, фиксации и победоносной власти и отношений с ее ценностями — суверенитетом.

Держава – важливий елемент політичної системи (виступає як виразник інтересів громадянського суспільства).

Политическая партия организована группой мыслителей, которые представляют интересы части народа и ставят себя на место завоевания государственной власти или участия в успехе. Для політичної партії характерні чітка організаційна структура, устав (не обов’язково письмовий) і детально розроблена політична програма. При цьому зовсім не обов’язково, щоб існували списки всіх членів тієї чи іншої партії (як це, наприклад, було у КПРС).

15 стр., 7212 слов

Державне право України

... обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє ... литературы ………………………….…….стр. 26 ******************************************************************** I Вступ Перша держава, в якій було запроваджено посаду президента як глави держави і виконавчої влади, – це США, де Конституцією ...

Политическое движение, основанное на политической партии, не характеризуется понятной организационной структурой и подробной политической программой. Характерный смех политического руки — это появление какого-то лидера, за ним идут люди. Крім того, для руху обов’язковою є ідея.

Но если вы запутаете пороки, не ставьте себя на место завоевания власти государства или судьбы нации. Вона лише прагне до тиску на органи державної влади з метою реалізації інтересів частини народу (лобіювання інтересів).

Громадські організації – об’єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, спортивних і інших інтересів (профспілки).

Регулювання суспільних відносин.

Регулирование подозрительных изменений должно осуществляться по двум направлениям: индивидуальному и нормативному.

Регулювання суспільних відносин на індивідуальному рівні спирається на директивні (накази, що не носять нормативного характеру), інформаційні (людина протягом свого життя отримує інформацію, якою керується у відносинах з іншими людьми) і ціннісні (у кожного суб’єкта є власна система цінностей) регулятори.

Регулирование подозрительных изменений на регулирующем уровне постепенно приближается к техническим и социальным нормам. К техническим нормативам распространяются правила эксплуатации технических средств, санитарно-гигиенические правила и агрономические правила. Нормы закона, морали, здравого, корпоративного, политического, религиозного характера, которые регулируют области подозрительной жизни, соблюдаются социальными нормами.

Соціальна відповідальність.

Серед таких сфер є відносини соціальної відповідальності.

Социальное пособие — это набор приостановок между субподрядчиком и органом, контролирующим учреждение.

Социальная заметность рассматривается в двух аспектах: положительном и отрицательном.

У позитивному (проспективному) аспекті відповідальність характеризує позитивне ставлення особи до скоєних нею вчинків. Це — причина важности их действий по приостановке, бажання и прагнення виконатиїх якнаи более, более эффективно, швидше.

У негативному (ретроспективному) аспекті відповідальність характеризується не тільки усвідомленням її особою, але і зовнішнім впливом з боку суспільства, держави, інших осіб за вже зроблене.

2. Поняття й ознаки держави

Існує два способи організації: природний і штучний. Саме до штучних способів організації відноситься держава. Її можна розглядати в двох аспектах: як державний апарат або як своєрідну організацію суспільства.

Насамперед це – структурна організація суспільства.

Крім того, державою є територіальна організація суспільства. Slid также означает, что практично наложить силу связывания с владением, с подвеской keruvannya. В это время Аристотель сказал, что политика — это наука и тайна керування путем приостановления. Таким чином, держава є політичною організацією суспільства.

10 стр., 4531 слов

Права і свободи людини і громадянина: історія питання і сучасність

... було становище раба. Само виникнення проблеми прав людини нерозривно пов’язане з розвитком суспільства, держави і людської індивідуальності. Не випадково вперше ідеї прав особистості виникають лише у небагатьох матеріально ... договірного походження держави та рівності всіх людей перед небом відстоював в V ст. до н.е. китайський філософ Мо-Цзи. Значний внесок у концепцію прав людини вніс Аристотель. ...

Все выщевки не допускают создания висновок для тех, у кого есть власть в свободной организации отстранения.

Перед знаком государства важно допустить проявление государственной власти, территории, населения, систем налогов и сборов, суверенитета, а также связи с законом.

Ознаки держави:

1. Публичная влада — если влады управляют профессионально и принадлежащие ей sub’єkt и ob’єkt не потеряны.

2. Территориальная организация: факт проживания людей на территории государства.

3. Свидетельство о системе платежей и взысканий — средство регулирования государственной власти.

4. Связь с законом — это система основных правил поведения, санкционированных государством.

5. Суверенитет — это верховенство государства в мире внутренней и внешней политики. Суверенітет буває зовнішнім і внутрішнім.

Зовнішній суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань зовнішньої політики, незалежно від внутрішніх сил (партій, рухів, класів тощо).

Внутрішній суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої політики, незалежно від зовнішніх сил (інших держав, міжнародних організацій тощо).

Виключення от внутреннего суверенитета одновременно сохраняет пищу и защищает права людей. Следует пояснить, что нарушение прав людей не является внутренним законодательством государства.

Таким чином, суверенітет – це не незалежність. Скоріше незалежність є наслідком суверенітету.

Виходячи з усього сказаного, можна визначити поняття держави.

Государство — это общественная, политическая и территориальная подвесная организация, обладающая суверенитетом, который обеспечивается специальной системой поддержки этого примуса.

3. Поняття, принципи і функції права

Закон нужен, чтобы смотреть на себя, на свободу, на равенство, на справедливость.

Розглядаючи право як юридичне поняття (система норм – правил поведінки, що встановлена й охороняється державою), ми стикаємося з таким явищем, як юридичний кретинізм, тобто пояснення юридичних явищ із самого права (пояснення природи злочинності недосконалістю законодавства, а не економікою, політикою, природою людини).

Философское толкование права означает, что право не для мира свободы. Це сила парадокса свободи. Не имеет большого значения для тех, кто имеет право — свобода, хорошая цена, то есть парадокс свободы, которая является полюсом того, что не окружено свободой переосмысления собственных противоположностей. Якщо людям дати необмежену, не урізану свободу, тоді кожен зустріне людину, що буде перевершувати його або розумом, або силою, або везінням і тоді він обов’язково стане її рабом; у той же час він знайде інших людей, яких він перевершує за вищезгаданими показниками, і він стане над ними паном.

Демократичне розуміння права розглядає його з двох позицій. Суть першої полягає в тому, що право є вираженням рівності людей або рівності свобод. Це – ліберально-демократична концепція. Соціал-демократична концепція виступає проти рівності, як формальної рівності людей і прагне доповнити її рівністю економічною. Як правило, право розуміють як вираження соціальної справедливості тому, що справедливість є поєднання рівності і свободи. Право – ядро самої справедливості. Якщо справедливість розуміти як свободу, то це – ліберально-демократичне трактування; якщо ж справедливість розуміти, як рівність, то це – соціал-демократичне трактування.

9 стр., 4220 слов

Нарушение равенства прав и свобод человека и гражданина

... докумен­ты, которые закрепили единый международный стандарт каталога прав и свобод человека и гражданина и гарантии их обеспечения и соблюдения. Впервые в России ответственность за нарушение прав и свобод человека и граж­данина предусматривалась в Уголовном уложении1903 г. ...

На філософському рівні протистояння між свободою і рівністю вирішується на рівні любові і братерства; на правовому рівні – на основі консенсусу.

Однак у будь-якому випадку право розуміється в об’єктивному і суб’єктивному сенсі.

Право в об’єктивному сенсі – це система спрямованих на врегулювання суспільних відносин формально-визначених, загальнообов’язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються.

Ознаки права:

1. Формальна визначеність – право зовні фіксується в джерелах права.

2. Загальнообов’язковість – ці правила поведінки є обов’язковими для всіх без винятку.

3. Походить від держави і гарантується нею – право щільно пов’язано з державою, адже саме держава своєю примусовою силою змушує громадян та посадових осіб дотримуватися правових норм.

4. Спрямовано на врегулювання суспільних відносин.

5. Системність – передбачає побудову права як певної системи.

Право в суб’єктивному сенсі – міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону.

Інакше кажучи право в суб’єктивному сенсі означає, як конкретна людина розуміє те чи інше право, ту чи іншу норму і застосовує її до себе.

В теорії держави і права головним чином досліджуються питання права в об’єктивному сенсі. Тому в подальшому, говорячи про право, ми матимемо на увазі саме право в об’єктивному сенсі.

Принципи права – керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві.

Сучасні принципи права:

Принцип справедливості – відповідність між діями і їхніми соціальними наслідками.

Принцип поваги прав людини. Зазначений принцип означає, що у більшості демократичних конституцій закріплені природні права людини (право на життя, право власності тощо).

Принцип рівноправності – рівний правовий статус усіх громадян, тобто їх рівні конституційні права і єдина для усіх правосуб’єктність.

Принцип законності – відповідність підзаконних нормативних актів законам, а останніх – Конституції.

Принцип правосуддя – захист суб’єктивних прав у судовому порядку.

Правові аксіоми.

  • закон зворотної сили не має.
  • все, що законом не заборонено, дозволено.
  • ніхто не може бути суддею у власній справі.
  • не можна карати двічі за той же саме злочин.

Зазначений перелік принципів не є вичерпним. До них також можуть відноситись принцип демократизму, гуманізму тощо.

Функції права – основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику «роботи» юридичних норм.

Функції права:

Регулятивно-статична – функція закріплення, стабілізації суспільних відносин, що найбільш чітко виражається при визначенні суспільного статусу різних суб’єктів: закріпленні основних прав і свобод людини і громадянина, компетенції органів і посадових осіб. Наприклад, розділ ІV Конституції України закріплює правовий статус Верховної Ради України.

14 стр., 6702 слов

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — Право — и — Каталог статей ...

... зазнало і поняття держави. Оскільки праву надається роль провідної нормативної системи, то держава представляється у вигляді організації влади, що покликана гарантувати власність та права індивідів, а ... антитезе, которая выступает против государства. При такому співвідношенні з державою, призначення громадянського суспільства в особі різних соціальних груп, класів, верств, організованих в ...

Регулятивно-динамічна – право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою норм , що зобов’язують. Наприклад, ст. 65 Конституції України зобов’язує громадян України захищати Батьківщину.

Охоронна – застосування спеціальних охоронних норм.

Оцінна – право виступає як критерій правомірності або неправомірності чиїхось рішень і вчинків.

4. Співвідношення держави з суспільством

Місце і роль держави в політичній системі.

Держава в політичній системі займає провідне місце, адже вона:

  • визначає головні напрямки розвитку суспільства.

виступає організацією всіх громадян.

має у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління і примусу.

здійснює правотворчість.

має суверенітет;

  • характеризується єдністю законодавчих, управлінських, контрольних функцій;
  • є єдиною повновладною організацією в масштабі всієї країни.

Взаємозв’язок держави і громадських організацій здійснюється в напрямках:

а) співробітництво.

б) взаємодопомога.

в) координація.

г) керівництво.

д) визначення меж правового простору.

е) нагляд і контроль.

Громадянське суспільство.

Питання про співвідношення суспільства і держави піднімає проблему громадянського суспільства.

Під громадянським суспільством розуміється суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права.

Останнє слід розуміти так, що право може регулювати порядок утворення і функціонування структурних елементів громадянського суспільства, однак безпосередньо закон не регулює відносини між людьми, що входять до зазначених елементів. Це означає, що, наприклад, відносини між членами політичної партії не регулюються нормами права: для цього існують корпоративні норми. В даному випадку партія є структурним елементом громадянського суспільства. До таких елементів також відносяться різноманітні об’єднання громадян, масові рухи тощо.

Структура громадянського суспільства складається з наступних категорій елементів:

  • Економічна (власність;
  • праця;
  • підприємництво).

    Структурними елементами громадянського суспільства тут можуть бути союзи підприємців, профспілки тощо.

Політична (пов’язана з владою).

Структурними елементами громадянського суспільства тут можуть бути політичні партії, рухи та групи тиску.

Соціальна (родина; громадські організації (у т.ч. церква) тощо).

Те, що відносини в громадянському суспільстві не врегульовані державою безпосередньо за допомогою права не означає, що громадянське суспільство не взаємодіє з державою. Навпаки, в умовах розвиненого громадянського суспільства держава:

1. Підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству.

2. Забезпечує рівні можливості для всіх людей в усіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості.

12 стр., 5748 слов

Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна

... є державно-правова організація суспільства на різних етапах його розвитку, закономірності виникнення держави та права і зміна одного типу другим. Термін «теорія держави і права» має два основні ... предмету теорії держави і права, а також його всесторонньому вивченні. Основними завданнями роботи по вивченню предмету теорії держави і права є: визначення змісту науки теорія держави і права, виявлення ...

3. Не втручається в особисте життя людини.

4. Регулює суспільні відносини в межах діючого законодавства.

5. Наділяє члена суспільства економічною свободою, тобто правом вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької, свободою ідеологічною і політичною; правом приватної власності тощо.

Таким чином, можна зробити наступне визначення громадянського суспільства:

Громадянське суспільство – система відносин у суспільстві, що прямо не врегульовані державою за допомогою права.

5. Виникнення держави і права

Характеристика первісного суспільства

У своєму розвитку соціальна організація первісного суспільства пройшла чотири етапи:

1. Етап стадної організації. На цьому етапі люди ще не цілком стали людьми. Скоріше це був перехідний етап від тваринного світу до людської організації. Економічною основою стада була не виробляюча, а привласнююча економіка. Стада очолювалися ватажками, що, як правило, були уособленням фізичної сили.

2. Етап родової організації.

Рід являв собою групу (спільноту) людей, об’єднаних кревним або передбачуваним спорідненням, загальною власністю, спільною працею і зрівняльним розподілом.

На етапі родової організації спостерігається перехід від привласнюючої економіки до виробляючої. У роді спостерігається спільна власність, спільна праця і зрівняльний розподіл. Однак зароджується особиста власність. Війн нема, хоча бійки між родами досить часті. Рід управляється старійшиною. Його влада спирається на особистий авторитет. Поки старійшина має авторитет, йому підкоряються, але як тільки він його втрачає, влада зникає. Спочатку старійшиною був найдужчий (своєрідне продовження стада), потім – самий розумний, самий досвідчений. Відносини в роді регулювалися мононормами – ще не розчленованими на норми права і норми моралі соціальними нормами первісного суспільства. Мононорми являли собою звичаї і табу – заборони, що носили релігійно-містичний характер.

3. Етап родоплемінної організації. Згодом роди стали об’єднуватися в племена. Спочатку це були тимчасові союзи родів. Причиною об’єднання були необхідність боротьби із загальним ворогом, велике полювання тощо. Плем’ям управляла рада старійшин, що обирала племінного вождя на період існування племені. На етапі родоплемінної організації зароджується сусідська громада, родина і приватна власність.

4. Етап племінної організації. Згодом родина і сусідська громада витискають рід. Тепер усе плем’я управляється вождем, а приватна власність існує поряд з общинною. На етапі племінної організації починаються війни як продовження політики іншими засобами. Ця політика спрямована поки на досягнення малих результатів, але це тільки початок.

Походження держави.

Поступово в племенах відбувається розшарування суспільства. Вожді, старійшини, чаклуни та їх прибічники зосереджують у своїх руках доступ до основних засобів виробництва (земельні угіддя, землі для полювання, розподіл здобичі тощо) і, як наслідок – владу. Утворюються предтечі класів: ті, хто править і ті, хто підкоряється. Так виникає перший історичний тип держави – ранньокласовий (піздньородовий).

15 стр., 7209 слов

Реалізація норм права

... норм права, тобто поведінки суб'єктів права відповідно до вимог (заборони, дозволу, зобов'язання) норм права. Отже, реалізація норм права — це втілення положень правових норм у фактичній поведінці (діяльності) суб'єктів права. Інакше кажучи, реалізація норм права ... даною нормою права. Коло суб'єктів, на яких поширюється дія тієї або іншої норми права, може бути різним — від населення держави загалом ...

Потім формування держави йде по-різному. В даний час виділяється три шляхи формування держави.

1. Східний шлях. Означає формування держави Східної деспотії. Східна деспотія – надбудова над азіатським способом виробництва. Азіатський спосіб виробництва у своїй вирішальній особливості має державну власність на основні знаряддя засобу виробництва (земля, вода, раби).

Існувало, принаймні, три причини формування держави Східної деспотії.

  • Створення іригаційної системи.
  • Ведення оборонних і наступальних війн.
  • Боротьба з кровозмішенням (інцестом).

2. Афіно-римський шлях. Веде до формування рабовласницької держави.

3. Західноєвропейський шлях. Веде до формування феодальної держави.

Виникнення права.

Щодо виникнення права, то, як уже згадувалося, соціальними нормами первісного суспільства були мононорми (звичаї і табу).

Велика регулятивна роль в ньому належала обрядам, ритуалам і міфам – набору прикладів гарної та поганої поведінки.

При переході від привласнюючої економіки до виробляючої і появі держави, відбувається розчленовування мононорм на норми права і норми моралі. Норми права – указівки, що обов’язково робити («повинне»), що заборонено робити («не можна»), що байдуже для суспільства (можна поступати за власним розсудом).

У своєму розвитку право пройшло два етапи:

Кулачне право – мононорми скасовувалися і знову вводилися за допомогою насильства. Ця чехарда мононорм, які то мали чинність закону, то ні, вела до дестабілізації ситуації в суспільстві. Це і привело до наступного етапу.

Писане право. Проходить дві стадії.

— Фіксовані звичаї і прецеденти. На цій стадії звичаї, традиції, прецеденти починають фіксуватися в актах. Це призводить до подолання чехарди в законодавстві, характерної для кулачного права. На цій стадії були створені Закони Ману, Хаммурапі, Руська Правда і т.п. Поступово з них виростають національні правові системи.

  • Формування національних правових систем.

6. Філософія права

У сучасній юридичній науці виділяються два основні напрямки концепцій теорії права.

Теорії права з точки зору їх походження.

Юридичний позитивізм (один з основоположників Габриель Шершеневич).

Основні риси:

Ця концепція визнає лише офіційне право, яке вона називає позитивним, а все інше право (у т.ч. природне) – є ні що інше, як моральна оцінка діючого права.

Ця концепція замикається на сукупність юридичних норм. При цьому правові норми – винятково державні творіння, а не наслідок соціально-економічного стану суспільства.

Більш того, ці норми самі створюють суспільні відносини.

Природне право (основоположники – Жан-Жак Руссо, Ш.-Л. Монтеск’є та ін.).

Основні положення:

Право є не встановлення держави, а система природних, від самого народження невідчужуваних прав людини (право на життя).

Закони держави повинні відповідати такому розумінню права. Звідси – розрізнення права і закону.

Права і свободи людини не даруються, не відчужуються державою або монархом, а належать їй від народження і тому повинні безперешкодно здійснюватися. Держава не створює право, а всього лише бере під охорону вже існуючі в суспільстві природні права.

14 стр., 6862 слов

Публічне і приватне право

... полягає в основу поділу права на приватне та публічне. 1. Загальні поняття «право» та «система права» 1.1 Поняття права У сучасній юридичній науці термін "право" вживається в декількох значеннях. ... опосередкованими відносинами з функціонуванням і діяльністю держави, її органів — законодавчих, правозастосовчих, контрольно-наглядових та ін. Поняття «система права » слід відрізняти від поняття «правова ...

Теорії права з точки зору змісту права.

Солідаристська (основоположник Леон Дюгі).

Основні риси:

1. Суспільство існує завдяки взаємопідтримці та солідарності людей.

2. Ця солідарність висловлюється в різних нормах права, служить його вираженням і захистом.

3. Тому сутність права полягає у вираженні суспільної солідарності і, в зв’язку з цим, якщо ця сутність розходиться з нормами права, встановленими державою, конкретну справу треба вирішувати не на основі цих норм, згідно з «юридичною совістю епохи».

Нормативістська (основоположник – австрійський юрист Ганс Кельзен).

Основні положення:

1. Теорія права повинна бути вільною від ідеологічних і ціннісних характеристик і не відображати нічиїх інтересів.

2. Право повинно бути створене із самого права. Право співвідноситься з навколишнім світом як «належна суть». Право, як система належної поведінки, не залежить від умов життя.

3. Першоджерело права – т.зв. «основна норма», тобто усувається можливість пошуків основ права поза самого права.

Психологічна (основоположник – Лев Петражицький).

Основні риси:

1. Ця концепція поділяє право на позитивне й інтуїтивне. Позитивне право – сукупність нормативно-правових актів держави, а інтуїтивне – чисто психологічне явище, стан душі людини, що охоплює його ставлення до існуючого права.

2. Інтуїтивне право є не тільки в окремої людини, але й в окремого класу, родини, гуртка, у дітей, у злочинців тощо. Це право виробляється на основі спілкування і викликаних ним емоцій.

3. Ця концепція вбачає в психології і навіть у корисній уяві хворих споконвічне джерело правовідносин, що і породжує реальні права й обов’язки.

Соціологічна (основоположник – американський юрист Роско Паунд).

Основні положення:

1. Ця теорія вимагає підходу до права не з формально-юридичного боку, а з позицій реального життя. Джерело права – не держава, а реальне життя. Але під життям ця концепція розуміє сугубо практичні відносини, тобто так зване «живе право».

2. Право, у дійсності, не стільки система офіційних норм, скільки фактичний уклад життя, відбиток вражень людини.

3. Якщо офіційний закон розходиться з життям, то треба застосовувати закон за вільним розсудом, тобто застосовувати «живе право».

7. Філософія держави

В даний час існує 5 основних груп теорій розуміння держави: про походження, сутність, цілі і завдання, засоби і методи діяльності, а також про шляхи і перспективи подальшого розвитку держави.

Теорії про походження держави.

Патріархальна теорія. Основоположником теорії є Аристотель. Ці ідеї також поділяв Конфуцій. Теорія припускає виникнення держави з родини, що розрослася із покоління в покоління. При цьому глава родини (патріарх) стає главою держави (монархом).

Теорія насильства. Її прибічниками були Карл Каутський, Євгеній Дюринг та ін. Теорія припускає виникнення держави за допомогою чинників військово-політичного характеру: одне плем’я завойовується іншим.

Теологічна теорія. Основоположником теорії визнано Хому Аквінського. Теорія припускає виникнення держави за допомогою божественної волі. Теорію поки не можна довести, але не можна і спростувати.

В даний час теологічна теорія здобула другий шанс в рамках теорії космічної експансії. Її розроблювачами були Е. фон Деникен, Алан Ф. Елфорд, З. Ситчин, К. Е. Ціолковський, М. К. Реріх та ін. Відповідно до їхніх поглядів держава була дарована людству прибульцями з космосу. Однак у даний час теорія не доказова.

12 стр., 5921 слов

Поняття джерела права ( )

... права. Про джерела права говорять, насамперед, у змісті факторів, що харчують появу і дію права. Такими виступають правотворча діяльність держави, ... В роки Радянської влади правові звичаї були замінені системою писаного права — нормативно-правовими актами. Останнім часом ... механізми державного впливу, що застосовуються уповноваженими на те органами. Право як системна сукупність правових норм ...

Теорія суспільного договору. Її прихильниками були Жан-Жак Руссо, О. Радищев, С. Оріховський та ін. Теорія припускає виникнення держави для забезпечення нормального життя за допомогою укладеного між людьми договору про державотворення, відповідно до якого люди добровільно передавали державі частину своїх прав.

Історико-матеріалістична теорія. Її прихильниками були Л. Морган, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, І. Франко й ін. Теорія припускає, що держава виникла, як результат природного розвитку первісного суспільства. Це, насамперед, економічний розвиток, що, поряд із забезпеченням матеріальних умов виникнення держави і права, визначає соціальні зміни в суспільстві. Останні також є важливими умовами і причинами виникнення держави і права. Найбільш повно ця теорія була розроблена в марксизмі.

Теорії про сутність держави.

Теорія еліт. Її основоположниками були В. Парето, Г. Моска, Д. Сартори, Х. Лассуел, Т. Дай та ін. Суть даної теорії полягає в тому, що народ не здатний управляти державою і тому управління здійснюється верхівкою суспільства – його елітою. Принцип формування еліт різноманітний: здібності, досвід, освіта, походження тощо. При цьому поповнення еліт можливо за рахунок найбільш здібних представників мас. Сучасні прихильники даної теорії вважають, що існує декілька еліт, між якими йде боротьба за владу; народ же контролює їхню діяльність за допомогою виборчого права.

Технократична теорія. Її прихильниками були Т. Веблен, Д. Барнхейм, Г. Саймон, Д. Белл та ін. Розвиваючи теорію еліт, вони вважали, що управляти суспільством повинні фахівці – керівники, менеджери, що здатні визначати дійсні потреби означеного суспільства, оптимальні шляхи його розвитку, а також необхідні засоби. В результаті управління стає науковим і тим самим забезпечується прогресивний розвиток суспільства.

Теорія плюралістичної демократії. Її представниками були Г. Ласкі, М. Дюверже, Р. Дарендорф, Р. Даль та ін. Зміст теорії полягає в тому, що в сучасному суспільстві, по суті, класи перестали існувати і тому влада втратила класовий характер. Суспільство є сукупністю соціальних об’єднань людей (страт), утворених за різними ознаками: коло інтересів, місце проживання, професія, вік тощо. Таким чином, в наявності є страти юнаків і старих, пивоварів і спортсменів тощо. Кожен індивід одночасно входить у багато страт. На їхній основі формуються різні політичні і громадські організації, що тиснуть на органи держави, спрямовуючи тим самим державну політику. Таким чином, кожен індивід, будь-яке об’єднання має частку державної влади, бере участь в управлінні державою, а держава, у свою чергу, стає виразником інтересів усього суспільства, його загальної волі.

Теорії про цілі та завдання держави.

Теорія держави загального благоденства. Її основи були сформульовані в 30-і роки Д. Кейнсом і згодом розвинені в працях Д. Мюрдаля, А. Пигу, К. Боулдинга, В. Мунда й ін. Зміст даної теорії полягає в тому, що держава стала надкласовою, виражає інтереси всього населення, забезпечує благоденство усім. Базою цієї теорії послужили безумовні успіхи розвинутих країн у здійсненні великих державних програм у культурній, соціальній та інших сферах, у забезпеченні високого рівня життя населення. Теорія підкреслювала цінність кожної людської особистості і ставила її інтереси в основу діяльності держави. Однак «загальне благоденство» забезпечувалося за рахунок нещадної експлуатації колоній.

Теорія правової держави. Суть теорії зводилася до того, що вся діяльність держави повинна здійснюватися в правових цілях, на основі права і правовими засобами. В розвиток ідеї правової держави свій внесок зробили такі філософи, як Солон, Аристотель і Цицерон. Потужний внесок в теорію правової держави зробили Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск’є, І. Кант, Т. Джефферсон та інші. Сам же термін «правова держава» з’являється у працях німецьких юристів (Роберт фон Моль та інші).

Правова держава діє за наступними принципами: панування закону у всіх сферах життя; зв’язаність законом держави та її органів; непорушність свободи особи, її правова захищеність; взаємна відповідальність держави й особи; наявність ефективних форм контролю за реалізацією законів; поділ влади, наявність системи стримань і противаг; верховенство і пряма дія конституційного закону; правова організація системи органів державної влади; єдність прав і обов’язків громадянина; наявність розвинутого громадянського суспільства; відповідність внутрішнього законодавства принципам і нормам міжнародного права.

Теорії про засоби і методи діяльності держави.

Теорія «техногенної держави». Її прихильниками були Г. Кан, П. Холл, М. Ришоньє, Е. Тоффлер й ін. Основу цієї теорії визначили успіхи багатьох країн світу в освоєнні та використанні технічних засобів, у т.ч. радіоелектроніки. Її прихильники вважають, що подальший розвиток техніки дозволить по-новому вирішувати багато завдань державного управління: наприклад, можна буде проводити опитування громадян або голосування (референдум) із використанням радіотелевізійної техніки, комп’ютери ж дадуть можливість приймати рішення, незалежно від волі окремих осіб і тому справедливі й оптимальні.

Теорії про шляхи і перспективи подальшого розвитку держави.

Теорія конвергенції. Їй присвячені роботи Д. Гелбрейта, Р. Арона, П.О. Сорокіна, А.Д. Сахарова й ін. Дана теорія розглядала взаємний вплив держав двох систем – СРСР і інших країн соціалістичного табору і США, Великобританії й інших країн капіталістичного світу. У результаті робився висновок про те, що відбувається «обмін» (конвергенція) між цими державами. При цьому кожна група запозичає краще. Внаслідок цього відбувається зближення держав за їх сутністю, формах діяльності, організацією тощо. Це повинно привести до того, що через деякий час відмінності втратяться і виникне «постіндустріальна держава» єдиного типу, що буде державою «загального благоденства».

Список литератури

[Электронный ресурс]//URL: https://leaktrix.ru/referat/pravo-i-suspilstvo/

1. Абрамова А.И., Боголюбов С.А., Мицкевич А.В., Пиголкин А.С., Путило Н.В. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов / Институт ЗСП при Правительстве РФ / А.С. Пиголкин (общ.ред.).

– М. : ОАО «Издательский Дом «Городец», 2003. – 540с.

2. Васильєв А.С., Борщевський І.В., Іванов В.В., Канзафарова І.С., Притченко Р.С., Труба В.І. Теорія права і держави: підручник. – Х. : Одіссей, 2007. – 447с.

3. Зайчук О.В., Заєць А.П., Журавський В.С., Копиленко О.Л., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О.В. Зайчук (ред.), Н.М. Оніщенко (ред.).

– 2-ге вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 688c.

4. Иванов В.В. Общая теория договора: [монография] / Институт государства и права РАН. – М. : Юристъ, 2006. – 237с.

5. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – О. : Астропринт, 2006. – 261с.

6. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи: курс лекцій. – К. : Четверта хвиля, 2008. – 464с.

7. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / Институт государства и права РАН. Академический правовой ин-т. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 539с.

8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Вид. 9-е, зі змін. – Л. : Край, 2007. – 188с.

9. Трофимова З.В. Теория государства и права: Учеб. пособие для студ. и учащихся. – Донецк : ООО ПКФ «БАО», 2004. – 176с.

10. Якушев А.В. Теория государства и права: Конспект лекций. – М. : ПРИОР, 2001. – 189 с.